:D:lol::rofl::smls10:
Хорошее начало недели...;)

....а главное, что все успело решиться благополучно за два часа утра субботы!:thumbs up:;)

Надо обратиться к администрации форума, чтобы на выходные доступ на форум закрывали:
выходные - для отдыха !!!:D

Та не-е-е...ни надо-ть....
Не у всех же выходные по субботам-воскресеньям...:dont know::?
И потом...вдруг кого-то надо срочно ренимировать?:reverie::lol::D:rofl:

:reverie:...
Эт точно !
:handshake:

а кто подскажет...
1. если на время прекращения деятельности работник не работал и зарплату не получал-положен ли ему отпуск (я так понимаю, что-нет)
2. и можно ли вместо компенсации за неиспользованный отпуск предоставить отпуск с последующим увольнением, если работник отработал менее 3 месяцев:redface:

:? Можно подробнее?


Можно, если сам работник об этом попросит:

Стаття 3. Право на відпустки у разі звільнення

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім
звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано
невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення
в цьому разі є останній день відпустки.
Срок работы при этом значения не имеет.

2. спасибки
1. это, когда в учредительных документах(и во всех остальных)- он числится на должности директора, но из-за того, того что фирма деятельность не осуществляет- составляется документ по решению собрания учредителей, о том что зарплату не получает пока не будут заключены договора на выполнение работ, оказание услуг.

Почитайте ст. 9 ЗУ "Об отпусках" и
определите, к какому пункту относится работа Вашего директора...

Понятно. По этому вопросу есть вот такое письмо Минтруда, кажется уже его где-то на форуме размещала. Да и тема тоже обсуждалась, поищите. Я считаю, что на отпуск имеет право, поскольку работал (состоял в трудовых отношениях) на основании ст.9 ЗУ "Об отпусках".
А как Вы его табелировали все это время?



МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 02.12.2005 р. N 9942/0/14-05/018-17
Міністерство праці та соціальної політики України розглянуло звернення і повідомляє.
Щодо заробітної плати працівників новоствореного підприємства, яке тимчасово не веде господарської діяльності
Відповідно до чинного законодавства кожен працівник, який працює за трудовим договором, має право на заробітну плату за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України "Про оплату праці").
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, незалежно від терміну функціонування підприємства (давно працює чи новостворене), є мінімальна заробітна плата.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
Таким чином, при виконанні найманим працівником встановленої місячної норми праці (обсягу робіт) розмір нарахованої йому заробітної плати не може бути менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі: 262 гривні на місяць з 1 січня, 290 гривень - з 1 квітня, 310 гривень - з 1 липня і 332 гривні - з 1 вересня 2005 року.
Слід враховувати, що якщо норма праці не виконана, оплата провадиться пропорційно виконаній нормі праці.
Підприємства госпрозрахункової сфери, керуючись наданими їм чинним законодавством правами, самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, розміри оплати праці своїх працівників у колективному договорі, з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 15 Закону України "Про оплату праці", ст. 97 Кодексу законів про працю України).
При встановленні розмірів оплати праці підприємства мають дотримуватись міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці. При цьому, якщо на підприємстві використовується праця робітників, при встановленні міжкваліфікаційних співвідношень слід враховувати, що тарифна ставка робітника I розряду не може бути меншою, ніж визначено генеральною угодою (ст. 6 Закону України "Про оплату праці").
Пунктом 2.2 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004 - 2005 роки передбачено, що тарифна ставка робітника I розряду повинна бути встановлена на рівні, не нижчому 120 відсотків законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
При цьому на окремих підприємствах, які з об'єктивних фінансово-економічних причин не можуть виконати норму генеральної угоди щодо встановлення розміру мінімальної тарифної ставки робітника I розряду, колективним договором може встановлюватися на період не більше ніж шість місяців інший розмір мінімальної тарифної ставки робітника I розряду, який не може бути меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом (частина друга ст. 14 Закону України "Про оплату праці").
Заступник Міністра
Н. Іванова