Досвід показує - якщо людина не хоче працювати, то ніхто її не заставить це робити. Так навіщо тоді її тримати?!
Це все одно, що не погоджуватися на розірвання шлюбу, а потім вимагати від колишнього подружжя виконання сімейних обов'язків, посилаючись на те, що за документами ви все ще одружені
По перше, оскільки у переліку поважних причин прописано "з інших поважних причин", то працівнику ніщо не завадить вигадати будь-яку іншу "поважну" причину (наприклад - "мене у вашому офісі привид переслідує, я боюся і не можу так далі працювати!" або "у вас тут клімат мені не подходить, бо сусід увесь час кондіціонер включає, і я мерзну") і вимагати звільнити його за власним бажанням
І що ви його, тримати будете? А він не буден на роботу ходити
А звільните за прогул - так ще і в суд подасть, і будете тоді доводити, що привидів у вас немає, а кондіціонер взагалі не працює, і тому підстав для звільнення не було....
Я взагалі не сторонник утримання таких працівників, хоче звільнитися - то звільніть його, у чому проблема, навіщо вам таке "щастя"?!
Це ще ваше щастя, що працівник взагалі просить його звільнити - зараз взагалі "модно" раптово перестати ходити на роботу, і на дзвінки відповідати - "мені надоїло, я більше не хочу у вас працювати. Заяву писати не хочу, і по трудову книжку не прийду, залиште її собі"
У мене був такий випадок - прийняв на роботу двох друзів, через деякий час один прийшов звільнюватися, тому що вони з другом знайшли іншу роботу, де більше платять. Написав заяву, і сказав, що його товариш теж хоче звільнитися. А на моє питання, а де ж він і чому не пише заяву, відповів - а он сидить на улиці курить, а заяву писати не хоче, бо він взагалі не любить писати!
А ви кажете - не відпускати, до батареї прив'язати...
Тут дай бог аби взагалі заяву написав, щоб потім листи не розсилати і не розшукувати його
P.S. У нас, до речі, взагалі всі звільнюються за угодою сторін....