[anatol_ua]

Буквально вчера делал краткую выборку из законодательства об увольнении матери-одиночки.
Поэтому привожу цитаты из КЗоТ и комментария к нему:
Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають детей
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

4. Увольнение по инициативе собственника женщин, отмеченных в части третей ст. 184 КЗоТ, допускается только в случае полной ликвидации предприятия (ликвидации с прекращением всех прав и обязанностей юридического лица), но с обязательным трудоустройством, что не допускает разрыва во времени между увольнением и трудоустройством. Невыполнение этой обязанности предприятием влечет юридическую ответственность:
во-первых, женщина восстанавливается на работе, а предприятие должно выплатить ей среднюю заработную плату за время вынужденного прогула,
во-вторых, если на день вынесения судом решения по данному трудовому спору предприятие уже ликвидировано, в пользу женщины взыскивается средняя заработная плата за время вынужденного прогула.
Взыскание среднего заработка за время вынужденного прогула производится в соответствии со ст. 240 КЗоТ.
В случае ликвидации с правопреемством собственник не имеет права уволить работника по своей инициативе. В таком случае увольнение возможно в соответствии с п 5 ст. 36 КЗоТ в порядке перевода на предприятие, которое является правопреемником. Трудоустройство на другом предприятии возможно только в том случае, когда у правопреемника нет вакансий для трудоустройства указанных лиц.
6. Увольнение с работы указанных категории женщин может быть ими обжаловано в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки (часть 1 статьи 233 КЗоТ). В случае пропуска по уважительной причине сроков обращения в суд они могут быть восстановлены судом (статья 234 КЗоТ).