Не варто по окремо взятих випадках складати думку про представників цілих регіонів, хоча ситуації бувають зовсім неоднозначні...
У мене був випадок зовсім навпаки. У 1997 році з сином (йому було 4 рочки) відпочивали в місті-герої Севастополі. Їдемо в тролейбусі, між собою спілкуємось українською, підходить кондуктор і я на автоматі, не переключившись, звертаюсь до нього також українською... Що тут почалося у салоні і чого ми тільки не наслухались! Дитина в плач, поспіхом вийшли з тролейбуса. Тоді я пережила справжній шок.
В своїй-то країні!
Але я думаю, що ми опинилися не в тому місці і не в той час
, просто так на той момент стали зорі.