Коллеги! нашел статейку подтверждающую правоту принятого решения по этому вопросу. Читайте: Журнал "Довідник кадровика", от 01.12.2008, "Деякі аспекти розірвання трудового договору"
Прав оказался Sky_F wrote: это подтверждает комментарий статьи:
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 зазначено, що, розглядаючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).
Хоч це є вказівкою Верховного Суду України судам, які розглядають трудові спори, вказані обставини повинен також враховувати і роботодавець, звільняючи працівника.
|