Коли зникають ті, в кого ти віриш,
Не вистачае у грудях повітря,
Ти б заволала! А мовчиш… бо вітер
Із сумішшю скорботи та ..любистка.
Ти на весь світ готова прокричати,
Щоб повернулись тільки лиш на мить!
Це незбагненно! – разом тато, мати..
Це найстрашніше із усіх жахіть!
Але живеш. І потім розумієш,
Що залишилась все ж таки Надія!...
461.jpg