СПРАВЖНІ ГЕРОЇ
(мой дед - герой войны. Медали, ордена, ранения. В 17 лет начал и дошел до Будапешта. Вернулся домой в 47-м году . Ему посвящен раздел моей будущей книги - прозы. Я думала, на кого похожа? А оказывается это у нас в крови - не афишировать боль. Он никогда в жизни не одевал свои награды. Мы просто шли (он - в сером костюме, без наград своих) и молча ложили цветы... И домой)
___
Суворий здавався і навіть у чомусь святий,
Він самодостатній був,жорсткий і грубий -
Мій дід, що по батьку. Не знала мала я, що він
В ту страшну війну бачив сам,як людей наших гублять.
Це він, грубо так, та доносив, що я
Повинна усюди людиною чесною бути.
Це він, а до того ж і доля моя,
А ще - це повітря, земля наша тепла і люди.
Повірте, це точно я знаю тепер,
Що справжні герої медалі в дев’яте не носять!
Ніяких поблажок, ніяких «забудь» і «пусте»!
Ніяких там пенсій, процентів в Держави не просять!
Герої… Мій дід був – простий чоловік.
Мабуть тільки трохи черствий і не ніжний.
Був грубий. І тільки… І тільки щорік
Дев’ятого травня розкладував воїнам квіти…
|