[Julia 1]

Уважаемые форумчане!
Очень прошу вас написать мнение о моем объяснении на возраж. ответчика. Не делаю ли я хуже? Может что-то изменить?

ПОЯСНЕННЯ

В провадженні ______ знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ______ до _______ про стягнення заробітної плати.
На підставі ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, прошу Суд при вирішенні цієї цивільної справи врахувати наступні особливості.

1. Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача недоплаченої суми заробітної плати (надбавки за 13 ранг державного службовця)
Як вже зазначено у позовній заяві, - у день звільнення (30.06.20__р.) мені було виплачено лише суму посадового окладу в розмірі ____ грн., без оплати надбавки за 13 ранг державного службовця, та компенсації невикористаної відпустки. Відповідно до Конституції України, право на своєчасне отримання винагороди за працю захищаються судом (ч. 7 ст. 43, ч. 1 ст. 55).
За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу
Конституційний суд України роз’яснює, що роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення, але не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (.абз. 1 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р.).
Згідно з п. 10 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.07.1984 року № 213, та абз. 2 п. 2.26 Інструкції затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи працівника (у даному випадку це 30 червня 20__р.).
Відповідно до абз. 5 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р., строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Законодавець, встановивши в сфері захисту трудових прав скорочену позовну давність (один, три місяці) визначив випадки, на які вона не поширюються (частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України).
У зв’язку із неоднозначним застосуванням судами загальної юрисдикції положень ст. 233 Кодексу законів про працю України, 22.02.2012р. Конституційний суд України оприлюднив рішення № 4-рп/2012, де здійснив офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу.
Згідно з абз. 2 п. 1 Рішення Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р., у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 ).
Таким чином, на мої позовні вимоги стосовно стягнення частини заробітку та виплати грошової компенсації за 30 днів невикористаної відпустки (середньої заробітної плати) позовна давність не розповсюджується.
Відповідно до ст. ст. 13, 63, 69, 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, рішення і висновки Конституційного Суду України є остаточними і не підлягають оскарженню, вони рівною мірою є обов'язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

2. Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені.
Згідно з абз. 1, 2 пп. 2.2 п. 2 Рішення Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р., непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р., в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Відповідачем станом на 21.03.2012р. повний розрахунок при звільненні не здійснений взагалі. Отже, навіть не наступила юридична обставина з якої починається перебіг позовної давності згідно з Рішенням Конституційного суду України № 4-рп/2012.
Не зважаючи на те, що відповідачем не проведений повний розрахунок при звільненні, статтею 55 Конституції України гарантується право особи на звернення до суду, яке згідно зі статтею 64 Основного Закону України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.
Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права у спосіб, визначений законами України.
Тому, я прошу Суд захистити мої трудові права шляхом стягнення з відповідача на мою користь недоплаченої суми заробітної плати з застосуванням відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.
ПС: я прошу суд взыскать среднем. заработок за задержку расчета с дня увольнения по день вынесения решения судом