[Мотя]

Раз пошел такой разговор, то вот еще:

Справа № 2-149/08 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2008 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Зосименко С.Г.
при секретарі Карпенко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.
про визнання недійсним наказу про звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Наказом відповідача від 03.04.2007 року № 5 позивачку звільнено з посади за сумісництвом з 05.04.2007 року на підставі ст. 43-1 КЗпП України. Вважає, що наказ відповідача № 5 від 03.04.2007 року є таким, що суперечить чинному законодавству і його повинно бути скасовано, а позивачку поновлено на роботі виконуючого обов'язки директора ДП „Котон” КП ДТФ „Дніпрянка”, оскільки звільнення з роботи за сумісництвом з підстав, зазначених в абзаці 4 частини 1 статті 43-1 КЗпП України допускається тільки щодо сумісників, які працюють на державних підприємствах, в установах, організаціях.
Звільнення сумісників з роботи на підприємствах недержавної форми власності з ініціативи власника має провадитися за згодою виборного органу первинної профспілкової організації, крім випадків, передбачених законом, і тільки за наявності підстав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що на відповідачку було покладено виконання обов'язків директора ДП „Котон” за сумісництвом з 09.11.1998 року. На той час позивачка працювала за основним місцем роботи на КП ДТФ „Дніпрянка”. Яке є засновником ДП „Котон”, на посаді голови правління - генерального директора . Після порушення 13.03.2003 року провадження у справі про банкрутство КП ДТФ „Дніпрянка” всі повноваження по управлінню КП ДТФ „Дніпрянка” було покладено на керуючого санацією - ОСОБА_2. 05 квітня 2007 року відповідно до наказу № 5 від 03.04.2007 року керуючий санацією звільнив позивачку з посади директора ДП „Котон” у зв'язку із прийняттям за основним місцем роботи на посаду директора ДП „Котон” іншого працівника, який не є сумісником. Вважає, що звільнення було проведено відповідно до норм діючого законодавства, а саме ст. 43-1 КЗпП України, відповідно до якої розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу провадиться без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається при звільненні з роботи за сумісництвом у зв'язку із прийняттям на роботу іншого працівника, яки не є сумісником. Крім того, позивачка не є членом профспілкової організації ДП „Котон”. Вважає, що позивачка невірно тлумачить зміст ст. 43-1 КЗпП України, оскільки дана стаття носить загальний характер, тобто її дія розповсюджується на сумісників, які працюють на підприємствах різних форм власності.
.....Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілковогопредставника) допускається у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивачки на те, що її звільнення є незаконним, так як норма даної статті розповсюджується тільки на сумісників, які працюють на державних підприємствах, в установах та організаціях, а звільнення сумісників, які працюють на підприємствах недержавної форми власності має проводитися за згодою виборного органу первинної профспілкової організації тому, що відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. ....

Таким чином, судом встановлено, що звільнення позивачки було проведено відповідно до норм чинного законодавства ....

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд вважає можливим віднести їх на рахунок держави. Керуючись ст. ст. 3, 21, 43-1, Кодексу законів про працю України, ст. 19 Закону України „ Про оплету праці” , ст. 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст. ст. 11, 15, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовити у повному
обсязі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя
С.Г. Зосименко .