Цитата:
Сообщение от Мотя
э-э-э-х, если бы было так на самом деле....Увы, увы, увы....   |
Справа № 22-Ц-4816/ 2006 р. Категорія: трудове
Головуючий 1 інстанції - Алфьорова Т.М. Доповідач - Кругова С.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді - Кругової С.С., Суддів-Кіся П.В.,
Пилипчук Н.П., при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу, за
апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Фрунзенського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву, третя особа-ОСОБА_2 про поновлення на роботі, сплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.07.2006 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1. задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.07.2006 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1. відмовлено.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_1., посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного рішення суду.
Представник позивача зазначає, що з огляду на приписи п. З ст. 40, ст. 147 КЗпП України порушення позивачем наказів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про заборону перебування в школі після закінчення тренувального процесу не є таким, що тягне за собою правові наслідки у формі притягнення до дисциплінарної відповідальності. Порушень посадових обов'язків тренера-викладача ХМ СДЮСШОР, а значить і трудового договору, в зазначених діях позивача суд не встановив за їх відсутності.
Висновки суду про порушення позивачем правил внутрішнього розпорядку зроблені без належної правової оцінки цього документу. У зв'язку з тим, що правила внутрішнього трудового розпорядку затверджені тільки директором - третьою особою у справі, вважає, що вони не мають юридичної сили.
Зауважує, що всупереч ч. 1 ст. 149 КЗпП України за останнє порушення -незаконне зайняття позивачем підприємницькою діяльністю 07.12.2005 року - перед винесенням наказу про звільнення НОМЕР_3 від позивача у справі письмове пояснення не витребувалося.
Стосовно попередніх наказів про дисциплінарне стягнення, які свідчать про систему дисциплінарних порушень, вказує, що жодному з цих наказів не передувала вимога директора дати позивачу письмове пояснення. У зв'язку з викладеним, вважає недодержаним порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, посилається, що незаконне зайняття підприємницькою діяльністю не є дисциплінарним проступком.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ЗОЗ ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З огляду на ці вимоги, апеляційний суд розглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, використовував приміщення, майно, обладнання школи для здійснення прокату ковзанів у нічний час, в порушення санітарного режиму забезпечував масовий доступ сторонніх громадян для використання дитячими роздягальнями. Відносно позивача видано 9 наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності в вигляді догани, ОСОБА_1 попереджався про необхідність виконання Правил внутрішнього трудового розпорядку, але постійно їх порушував, тому відповідач діяв у рамках своїх повноважень, коли видав наказ про звільнення позивача.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Як вбачається з наказу НОМЕР_3 ОСОБА_1. звільнено з 30.12.05 року з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.40 п.З КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни, невиконання обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до п.З ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Внутрішній трудовий розпорядок на підприємствах і установах регулюється -правилами внутрішнього трудового разпорядку, уставами і положеннями про дисципліну, діючими в окремих галузях народного господарства і відомствах.
Правила внутрішнього трудового розпорядку окремого підприємства. розробляються власником на основі Типових правил внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно п.2 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку від 20.07.84 року - правила внутрішнього трудового розпорядку мають своєю метою сприяти вихованню робочих і службовців в дусі доброякісного відношення до праці, подальшому зміцненню трудової дисципліни, організації праці та інше.
Згідно п. 11 «б» Правил внутрішнього трудового розпорядку Харківської міської спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву, працівник зобов'язаний дотримувати дисципліну - основу порядку в організації (своєчасно приходити на роботу, дотримувати встановлений термін робочого часу, використовувати весь робочий час для виробничої праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження керівника).
Крім цього, згідно розділу 5 вищеназваних Правил внутрішнього трудового • розпорядку термін робочого часу закладу, підприємства і установи, час початку та закінчення роботи, а також кількість робочих змін визначається у встановленому порядку органами господарського управління по гцдлеглості установи. Час початку і закінчення роботи і перерви для відпочинку і харчування визначається виходячи зі специфіки тренерсько-викладацької роботи. До початку роботи кожен робітник зобов'язаний відмітити своє прибуття на роботу, а по закінченні робочого дня - час, коли пішов з роботи, в порядку , встановленому в закладі, на підприємстві , в установі.
Як свідчать матеріали справи, позивач порушував вищенаведені Правила внутрішнього трудового розпорядку в частині' дотримання дисципліни,- а саме встановленого терміну робочого часу, та своєчасного і точного виконання розпорядження керівника.
Так, наказами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 директор школи заборонив перебування працівників школи в її приміщеннях після закінчення учбово-тренувального процессу, за винятком персоналу, зайнятого в забезпеченні життєдіяльності школи і адміністрації.
Цей наказ було доведено до відома працівників школи в тому числі і позивача по справі ОСОБА_1.
Незважаючи на накази керівника школи про заборону знаходитися в нічний час в приміщенні школи, позивач тривалий час продовжував займатися в нічний час підприємницькою діяльністю, використовуючи приміщення школи.
Керівником школи було застосовано до ОСОБА_1. дев'ять дисциплінарних стягнень у вигляді догани.
Згідно ч.І ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Відсутність пояснень повинна бути підтверджена відповідним актом про відмову працівника дати такі пояснення. Відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник або уповноважений ним орган має докази того, що він ці пояснення зажадав.
Матеріали справи містять відомості що директор школи на час застосування дисциплінарних стягнень мав докази того, що він ці пояснення зажадав. При цьому, законодавець не ставить в обов'язок керівнику установи особисто пропонувати працівнику надати письмові пояснення. З огляду на це, посилання позивача, що йому пропонували надати письмові пояснення- інші працівники школи і це, на його думку, є порушенням законодавства - не грунтуються на законі.
Висновки суду щодо прийняття директором школи в межах його повноважень та способом, передбаченим законом - ст. 149 КЗпП України, наказів про притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності - відповідають матеріалам справи і є обгрунтованими.
Демонстративно ігноруючи неодноразові факти притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 продовжував проявляти злісну непокору керівництву школи, пояснюючи в апеляційному суді, що вважав дії директора - незаконними. При цьому, позивач в порядку встановленному законом не оскаржив застосування до нього дисциплінарних стягнень, і не звернувся до суду з позовом. про визнання наказів незаконними.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення ОСОБА_1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, які регулюють, насамперед, трудову дісципліну (п.2 Типових Правил внутрішнього трудового розпорядку), суд першої' інстанції правильно дослідив надані сторонами докази і дав їм належну оцінку і дійшов висновку про відмову в задоволенні позиву .
Що стосується посилання позивача на той факт, що вказані Правила внутрішнього трудового розпорядку не були затверджені трудовим колективом, то дійсно в цій частині має місце порушення вимог ст. 142 КЗпП України , але судова колегія вважає, що це не є підставою для невиконання зазначених Правил, оскільки вони не містять будь-яких вимог до працівника, які не передбачені діючим законодавством про працю.
Так, відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Виходячи з цих вимог закону, ОСОБА_1 зобов'язаний був своєчасно і точно виконувати розпорядження власника про тривалість робочого часу і заборону знаходження в приміщенні школи в нічний час .
Систематичне невиконання цих вимог керівника є не чим іншим як недодерження ОСОБА_1 трудової дисципліни і, відповідно, порушенням обов'язків , покладених на нього трудовим договом. Присутність в приміщенні школи сторонніх осіб в нічний час і використання майна школи усупереч волі на це уповноваженої особи - також є недбайливим ставленням до майна власника.
З огляду на це, доводи апеляційної скарги в частині відсутності порушень посадових обов'язків та трудового договору, а також порушення порядку застосування дисциплінарних стягнень не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про. неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Доказів, які б спростовували висновки суду апелянт - не надав.
Враховуючи, що метою дитячо-юнацької спортивної школи є фізичне виховання дітей, то тренери повинні бути особами з високими моральними якостями, а поведінка тренера ОСОБА_1., який тривалий час демонстрував знехтування і непокору розпорядженням керівника школи , не відповідає цим якостям, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті і справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/266286