Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава
забезпечує всебічний розвиток і функціонування
української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території
України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і
захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України
та визначається законом.
//обеспечивает это не значит обязывает.
Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові
української нації, її історичної свідомості, традицій і культури,
а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної
самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються:
1)
права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і
свобод; основні обов'язки громадянина;
2) громадянство,
правосуб'єктність громадян, статус іноземців
та осіб без громадянства;
3)
права корінних народів і національних меншин;
4)
порядок застосування мов;
6)
основи соціального захисту, форми і види пенсійного
забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї,
охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти,
культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
Стаття 53. Кожен має право на освіту.
Громадянам, які належать до національних меншин,
відповідно
до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на
вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах
або через національні культурні товариства.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною
за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод
людини є головним обов'язком держави.
Право на мову - абсолютне природне право людини, невід'ємна частина особистості. Його особливість полягає в тому, що таке право (як, скажімо, і право людини на вживання їжі, право дихати повітрям
тощо) належить до досить "тонкої", "тендітної" сфери правового регулювання, а часом і зовсім йому не підвласне.