Дык и мы так делаем (когда край надо):bow:
Шоб не дрожать!:lol:

Не 8, а 9:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/la...eg=v0009700-92

Вот в єтом постановлении пункт 8 гласит:

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу
задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення
строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за
п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу
припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення
вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП).

и в Лиге говорится о том, что если работник просит уволить его ДО истечения
2-х нед. срока по ст.38, то руководитель может согласиться на это, ссылаясь на
Постановление.

Или все итак уже пришли к ЕДИНОМУ мнению ?)))))

Да мы особо-то и не спорили...:reverie::dont know:

Добрый день коллеги!
Поздравляю вас с праздником - сегодня ровно 10 месяцев данной темы.
Для поддержки и развития темы предлагаю обсудить следующие вопросы:

1. А какой размер штрафа со стороны проверяющих органов за невыдерживание 2-х недельного срока по ст. 38. В мою бытность мне погрозили пальчиком и сказали: "неправильно, нужно ст.36 п.1.".
2. Интересно получить ответ на вопрос, почему это работодатель не хочет применять ст. 36 ( в основном одни "+" как для работника так и для работодателя).
Хотелось бы подвести промежуточный итог (читая всю тему увидел 3-4 круговых обсуждения и думаю продолжение следует:) коллеги поправте ежели чего не так:
1. Для увольнения в сроки, о которых просит работник можно использовать как 38 так и 36 п.1 КЗоТ, но 36.1 предпочтительнее так как работник не сможе оспорить свое право "передумать" и нет претензий со стороны проверяющих органов.
2. Если по каким либо причинам мы не хотим использовать соглашение сторон, то при увольнении по ст.38 работнику необходимо в заявлении четко указать уважительную причину и желательно подтвердить ее документально. При этом все равно остаются риски (суд, контролирующие органы).

Мой юрист заявил мне, что судебные разбирательства бывают и по увольнениям по п. 1 ст. 36 ...:shot:
Так что страховки - НЕТ !!!:lol:
Надо разбирать каждый случай отдельно.:reverie:

По-моему,
1) в силу привычки и сложившейся традиции увольнять всех "по собственному желанию",
2) из-за безграмотности кадровиков, которые не могут донести до руководства преимущества увольнения для обеих сторон (в первую очередь - для работодателя) по соглашению сторон.

Здравствуйте, уважаемые форумчане.
Не начинаю новую тему, так как вопрос относительно увольнения по собственному желанию, но по ч.3 ст. 38 КЗоТ («Працiвник має право у визначений ним строк розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору»).
Наша сотрудница требует уволить ее по этой статье с указанием ч.3 в святи с задержкой выплаты зарплаты, так как рассчитывает на компенсацию в размере 3-х среднемесячных выплат (ст. 44 КЗоТ). На момент регистрации заявления долг перед ней существовал, но в течении недели был погашен. В праве ли работодатель уволить ее просто по ст. 38 без указания ч.3 и соответственно выплаты компенсации? Финансовое положение компании не из лучших :cry:

Роботодавець має право видати наказ про звільнення на загальних підставах. Якщо працівник потім звернеться до суду, суд може визнати його вимоги законними, зобов'яже змінити формулювання і виплатити компенсацію.

Трудно предугадать, что решит суд. У нас был случай, что суд обязал предприятие выплатить средний заработок сотруднику за не вовремя выплаченную заработную плату только до даты обращения его в суд (решение было вынесено через два месяца после обращения работника в суд). А у вас уже нет задолженности и в суд сотрудник не обращался...

Ранее сотрудница не обращалась в суд. Подчеркну, что на момент регистрации заявления об увольнении задолженость была. Но руководство погасило задолженость, выплатив ей зарплату до увольнения.
Имеет ли директор право уволить сотрудницу просто по ст. 38? Или все-таки нужно указать ч.3 ст.38 и выплатить выходное пособие? Ведь на день увольнения долга перед работницей НЕТ.:reverie:
Кто-то был в подобной ситуации?
Помогите, ПОЖАЛУЙСТА

А почему бы Почему не поговорить с работницей по душам,
попросить переписать заявление и спокойно уволить по ст. 38
(или даже по п. 1 ст. 36) ?

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом К. до Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою К. на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2003 р., встановила таке.
У листопаді 2001 р. К. звернулася до суду з позовом до Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області про зміну формулювання причини звільнення її з посади провідного спеціаліста інспекції з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов трудового та колективного договору, внаслідок чого вона вимушена була написати заяву про звільнення за власним бажанням. Однак начальник інспекції, зловживаючи своїм посадовим становищем, наказом N 07/36-0 від 12 жовтня 2001 р. звільнив її не за власним бажанням, а за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).
У жовтні 2002 р. К. змінила свої вимоги й просила: визнати дії відповідача щодо звільнення її за п. 4 ст. 40 КЗпП України незаконними, визнати наказ про звільнення N 07/36-0 від 12 жовтня 2001 р. недійсним, поновити її на посаді провідного спеціаліста інспекції, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдані моральні збитки в сумі 288304 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 квітня 2003 р. позов задоволено частково. Постановлено визнати незаконним наказ начальника Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області N 07/36-0 від 12 жовтня 2001 р. про звільнення К. з посади провідного спеціаліста інспекції за п. 4 ст. 40 КЗпП України й поновити її на вказаній посаді. Стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8048 грн. і 1500 грн. у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, а також 95 грн. судових витрат у дохід держави. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 397 грн. звернуто до негайного виконання.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2003 р. вказане рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі К. просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити без зміни рішення місцевого суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 38, 40, 184, 235 КЗпП України та ст. 7 Закону України "Про охорону праці".
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення місцевого суду й відмовляючи, в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України й вважала, що трудові відносини між нею та відповідачем припинені, хоча роботодавець ухилився від видачі наказу про звільнення, а тому висновок суду про те, що трудові відносини між сторонами тривали й К. була неправомірно звільнена з роботи за прогули, не відповідає дійсним обставинам справи.
Проте з таким рішенням апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Крім того, згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Тобто дана стаття передбачає дві групи випадків, за яких роботодавець, зобов'язаний звільнити працівника з визначеної останнім дати: за наявності підстав, які унеможливлюють подальше продовження роботи, та у випадку невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. На ці випадки обов'язок працівника за два тижні попереджати власника або уповноважений ним орган про наступне звільнення за власним бажанням не поширюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Як стверджує К., на час звільнення вона була вагітною й потребувала лікування, однак відповідач після неодноразових звернень відмовив у наданні відпустки, а тому вона вимушена була написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.
З матеріалів справи вбачається, що К. 26 липня 2001 р. написала заяву про звільнення з роботи із цього ж дня у зв'язку з невиконанням уповноваженим органом законодавства про працю, умов колективного та трудового договору. Незважаючи на це, відповідач наказу про звільнення її за власним бажанням не видав, а звільнив за прогул, вчинений через два тижні після звернення з такою заявою.
Відповідно до ст. 302 ЦПК України справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції.
Згідно з пунктами 7 - 10 ст. 314 ЦПК України в рішенні суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено, зокрема, мотиви скасування рішення суду першої інстанції і необхідності винесення нового рішення; встановлені факти і відповідні до них правовідносини; порушення прав і свобод, за захистом яких спрямовано звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону (ст. 9 ЦПК України), за якими вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався.
Мотивуючи необхідність винесення нового рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд посилався на неповне з'ясування місцевим судом цілого ряду обставин справи. Однак, вказавши на необхідність скасування рішення місцевого суду із цих підстав, суд апеляційної інстанції ухилився від розгляду справи за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції, тобто не зазначив, які норми права порушені судом при вирішенні спору, не дослідив дійсні обставини справи та не вказав норми, на підставі яких він вирішив спір, а лише констатував невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Ураховуючи зазначене, висновок апеляційного суду про законність наказу про звільнення за прогул, вчинений з 9 серпня 2001 р., працівника, на якого поширюються гарантії, встановлені ст. 184 КЗпП України, при наявності встановленого законним рішенням місцевого суду факту припинення трудових відносин із моменту звернення працівника до роботодавця із заявою про звільнення за власним бажанням (26 липня 2001 р.) та нехтування останнім вимог закону про звільнення працівника з визначеної ним дати, суперечить указаним нормам, матеріального та процесуального права.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі постановленого згідно із законом рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 334, 338 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила касаційну скаргу К. задовольнити.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2003 р. скасувати, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 квітня 2003 р. залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.

Надруковано:
"Юридична газета",
N 10, 1 червня 2005 р.

Первое, что мы сделали - пытались договорится. Но люди бывают разные...
Спасибо ВСЕМ

Срочно нужна помощь уволиться быстро
 

Подскажите, пожалуйста, нужно уволиться быстро какие ПОВАЖНІ ПРИЧИНИ могут быть? (уволиться хочет мужчина 53 лет, который работает по срочному трудовому договору)

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Получается что если он придет сегодня с заявлением об увольнении по собственному желанию в связи со сменой места жительства его уволят тем числом которое ему нужно??? А ему не нужно предоставлять никаких доказательств?

А если работодатель против увольнения можно написать заявление и не выйти на работу?

1. Нужно.
Поищите по поиску - тема - обговаривалась. Насчет увольнения в связи с переменой места жительства.
2. Работодатель не может быть против закона!

Спасибо большое за помощь :thumbs up:

Пожалуйста! :)
Вам в помощь:

http://forum.hrliga.com/showthread.php?t=10693

Что б я без вас делала:redface:, спасибо за то что вы есть :flower2:

Спасибо и Вам! :)
А мы б что делали без вас?
Кому б отвечали? На ком бы профессионально росли!

Да здравствует положительно заряженный симбиоз!:thumbs up::D:bravo::good:

Думала вопрос закрыт, но нет.. Я привыкла быть на стороне работодателя и знаю как правильно уволить сотрудника (так чтоб было удобно работодателю :redface:) Но теперь мне нужно помочь папе и у меня возникает масса вопросов. Решили мы с ним что он будет увольняться по согласованию сторон, ровно через две недели после подачи заявления. Опишу план по шагово :redface: Завтра он прийдет и принесет заявление, попросит его зарегистрировать и поставить на своем экземпляре отметку, послезавтра он уже будет на больничном и выйдет с него через две недели, но ВОЗНИКАЕТ вопрос, уволят его тем днем который ему нужен или нет (так как он в тот день будет на больничном), хотя по согласованию сторон должны же?

Во-первых, не надо путать увольнение по п. 1 ст. 36 (по соглашению сторон)
и по ст. 38 ("через две недели после подачи заявления").
А чтобы не путать, почитайте ещё раз обе статьи:
http://hrliga.com/index.php?module=n...&op=view&id=94
Во-вторых, соглашение сторон поддразумевает именно согласие обеих сторон, а где оно в Вашем случае ?
В случае "соглашения" на заявлении работника с просьбой уволить его по соглашению сторон работодатель пишет "ОК. Уволить хх.уу.2010 по соглашению сторон", изъявляя таким образом своё согласие (соглашение).
Ещё один вариант: подписание т.н. Соглашения о прекращении (расторжении) трудового договора по соглашению сторон, в котором оговорены все моменты такого увольнения (выходное пособие, если оно будет назначено, компенсации и пр. выплаты, вопросы страховки и т.д. и т.п.).

Так что Вы определитесь...

"Так горит у вас свет или не горит ?"
(Команда КВН ХАИ)

Я просто думала что если уволиться по согласованию сторон, то тогда не будет проблем с тем что в последний день увольнения работник находится на больничном, ведь если по собственному желанию увольняться то пока сотрудник находится на больничном его никто не уволит, а вопрос в том и стоит что нужно уволиться так чтоб больше не выходить на эту работу ни одного дня :dont know:

Это почему же?

Почитайте, не так давно это обсуждали:

http://forum.hrliga.com/showthread.php?t=10318

В соответствии с Вашими "шагами" - это увольнение по собственному желанию. И в Вашем случае, мне кажется, именно так и можно сделать. Во всяком случае, просмотрите еще раз, что написано в срочном трудовом договоре Вашего папы по поводу его расторжения. Если это стандарт, то ст.38 вполне применима.

Для этого должно быть "согласование сторон". Т.е. если работодатель не согласен на увольнение по этой статье, ничего не получится. А вот увольнение по собственному желанию - самый подходящий вариант. Согласие работодателя не требуется, ровно через 2 недели обязаны отдать трудовую и зарплату не смотря ни на что! И больничный обязаны оплатить полностью, а не только до даты увольнения. ;)

:protiv:
Для "строковиків" існує "своя" стаття (39).

... з посиланням на нестандартні випадки (ч. 1 ст. 38), коли власник повинен розірвати договір у термін, вказаний у заяві працівника...

"Так горит у вас свет или не горит ?"
(Команда КВН ХАИ)

Начальник предприятия отказывается подписывать заявление и приказ об увольнении
 

Бухгалтер написала 29.12 заявление об увольнении по собственному. Начальник не согласен, не хочет отпускать. Не подписывает заявление, и соответственно приказ, а её уже с 14-го ждут на новой работе. Заявление зарегистрировано 29 декабря в Журнале входящей информации у секретаря. Как быть? Как правильно уволить, если нач. не подписывает, а она хочет по истечению 14 дней забрать трудовую.

Это - ее право!
Его согласия никто не спрашивает: он обязан человеку подписать заявление!
Его ПРЕДУПРЕДИЛИ о желании уволиться! А не спрашивали его согласия!
Прекрасно!:good:
Как быть? Оформлять увольнение согл.КЗоТУ:

Начну с противного - об ответственности (люблю, знаете, сразу напугать:scare:)
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку....


Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. ...



Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу...

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення....

А если он будет отказываться подписывать приказ и заявление? каковы дальнейшие действия работника?

Не выходить на работу и подавать иск в суд о нарушениях статей, указанных Мотей !!!

...и чем дольше не выдают ТК и расчет - тем больше денег будет у бывшего сотрудника!:thumbs up::bravo::good::D да плюс моральный вред!:good:
Крас-с-сота! Не работаешь - а денежки тебе капают....:bravo:

Вот только место на новой работе ждать не будет... :cry:

Это верно...
ПАэтому делаем так:
если ВАА не хочет себе на голову приключений, то оформляет увольнение и выдает ТК в положенный день! А бухи - если тоже не хотят таких же приключений на одно место - выдают расчет!
Вот и вся песня!:dont know::reverie::?
Я просто не понимаю, если честно, зачем держать человека, если его все равно не удержишь вот такими закидонами шефа? Да еще и приключений в Новом году сразу обретешь целый мешок?:dont know:

Он пытается удержать сотрудника, потому что она ведёт ответственный специфический участок работы, предлагая перспективы, которые ей по сути не нужны (есть то место уже по лучше)... Хотя она согласна остатся у нас по совместительству. Но у нач. особые причуды.
Он на это заявление даже смотреть не хотел. Я ей посоветовала зарегистрировать, чтоб ей проще и мне есть на что ссылаться.

Каждый человек ищет там, где ему лучше...:dont know:
:good:

Всем привет! А вот для меня есть разграничения в понятиях "место проживания" и "место регистрации". Человек может быть прописан в одном городе, а проживать и работать в другом. В заявлении пишем "уволить в связи с переменой места жительства". Кто сказал, что человек хочет поменять место регистрации? Он может хочет уехать жить в город А, а быть зарегистрированным в городе Б. Соответственно и в паспорте будет стоять штамп того города, в котором он зарегистрирован, а не в котором проживает. Какие тогда могут быть подтверждающие документы с паспортного стола?