Они не воруют, они "компенсируют" недополученное
 

Я говорил раньше, что интуиция – немаловажный, а точнее наиважнейший фактор в жизни топ-менеджера.
Например, утром вы идете на работу. С вами кто-то здоровается, при этом заглядывает в глаза и кланяется. Вот если кланяется и заглядывает в глаза – значит, ворует. Потому что нормальному человеку, уважающему себя сотруднику, профессионалу, не нужно кланяться, заглядывать заискивающе в глаза собственнику или пытаться показаться ему лояльным. Навязчивая лояльность («Здра-а-а-встуйте, Олег Юрьич») – первый признак того, что человек ворует.
Почему он ворует? Многие из вас считают – потому, что хочет воровать. На самом деле нет. В понимании этого человека он берет свое, возвращает недополученное. Мы считаем, что хорошо ему платим, и он должен хорошо работать, а он считает, что ему недоплачивают. Что он работает больше, чем должен. А поскольку ему не платят столько, сколько по его пониманию, должны, он должен украсть, по его мнению – компенсировать недополученную заработную плату. Или получить бонус за ту работу, которая не была предусмотрена трудовым законодательством или договором.
Правда российской жизни. Воруют, потому что думают, что компенсируют или доплачивают себе за потерянное время или за работу, которую они не должны были выполнять. Господа предприниматели и топ-менеджеры следите именно за этим – чтобы люди не были суперлояльными и не пытались компенсировать якобы недополученное.
http://olegtinkov.livejournal.com/79801.html

Мысль интересная, правда, далеко не новая. Я ее рассматриваю скорее, как попытку оправдать сотрудников "Они не воруют, они компенсируют!".
По излишней лояльности нельзя определить в каких масштабах человек ворует и зачем. Может он ручку "украл", а теперь мучается и заискивает. Встречала в своей жизни и Мегаворов в масштабах тысяч долларов, которые ходили с высоко поднятой головой и искренне считали, что в воровстве у компании нет ничего зазорного. Это уже вопрос процессов формирования чувства вины у конкретного человека, а также внешних проявлений этого чувства вины.
Факты кражи товарищи и только факты! Регулярный аудит и выявление фактов. Потом уже думать, что это было, особенности данного конкретного человека или ... уже корпоративная культура. Подобрали воров к себе в коллектив или сами их воспитали. Если сами воспитали перестраивать систему мотивации и оплаты труда.

А я знаю одного HR директора, которая без украденого с работы банки кофе, нескольких пачек чая, салфеток и бумаги( в том числе и туалетной!), просто не могла выполнять свои обязанности. Я уже не говорю об украденных нею новогодних подарках для сотрудников.... это наверно был аванс на год вперёд :lol::lol::lol:

Бедняга
-((((

1. Есть такой афоризм: Возможность украсть рождает вора. Т.Е. создавайте условия, когда это сделать невозможно.
2. По мнению психологов люди делятся на три категории: 10% те, кто не украдут ни при каких условиях, 10% - те, кто украдут при любых условиях, и 80% - те, кто украдут, зная, что им за это ничего не будет.

Нет,я думаю,все сотрудники в равных условиях. Но кто-то может себе позволить украсть,а кто-то - нет. Я думаю, что в зоне риска - люди с маленькими зарплатами и большими нагрузками. Они чувствуют,что за такой труд им должны платить больше, вот и пытаются скомпенстровать (т.е. позволяют себе украсть).
Особенно это часто происходит в компаниях, где несправедливо сформирована система мотивации или вообще отсутствует, где "чёрная зарплата" и особо не придерживаются законодательства. Так что, если руководство не хочет иметь подобных явлений, оно должно хорошо позаботиться о сотрудниках, так , чтобы они не чувствовали себя обделёнными, даже при небольшой зарплате...

Мне кажется, что странно говорить о воровстве сотрудниками ручек, бумаги и т.п., если сами руководители воруют - не доплачивают налоги, платя з/пл в конверте. Этой же з/пл они воруют у подчиненных иметь права на работе, так как всегда есть место шантажу - не сделаешь это, неподпишешь бумажку - не получишь з/пл, да и КЗот как бы терет силу, ведь не сильно поборешся за свои права при официалке в тысячу гривен, рискуя потерять еще не одну тысячу в конверте.

полностью согласна.. А еще если при этом эту черную зарплату постоянно задерживают... Тут уж не до поиска честных и не воровитых сотрудников.
Смешно, но даже в таких условиях руководство все таки надеется на лояльность и честность сотрудников

интересно.....а у нас сотрудник, директор в регионе, "унес офис" -принтер, сканер, пк, в общем, что было, он взял в счет з/п, которую ему не выплачивали в течение полугода, причем сумма мат. ценностей не превышала его долг по з/п, вот это, скажите, воровство???а руководство не хочет списать эти ценности, мол, мы ему ничего не должны, ведь з/п -черная -то.

Нарушения - обоюдные !
Со стороны работника - воровство (легко доказуемое),
со стороны работодателя - наглое залезание в карман работника (то же воровство, но труднодоказуемое)...
У обоих рыльце в пушку, поэтому работодателю лезть в бутылку - себе дороже
(придётся потом "расплачиваться" с налоговой, Инспекцией по труду, прокуратурой...)

Вы знаете, работодателю это с рук сходит, не видит он в этом своей вины, оправдание одно -нет денег у компании и все:-)))

Тат, прошу прощения, Вы не могли бы поменять аватарку? А то я пугаюсь :redface:

Значит, не хватит денег и чтобы расплатиться с проверяющими...

Тогда "неча на зеркало пенять, коли рожа... в пушкУ"

Поиграет работник в "Контру" на этом компе, а когда работодатель вернёт ЗП - вернёт и комп.

попробую)))

В том-то и дело, что работник очень хочет вернуть оборудование, но денег (з/п) никто не дает...и не только ему(( "бывшим" сотрудникам все простили, в том числе и официоз не платят с декабря((

Дорогие, милые форумчане, хочу поделиться, как была построена работа на предприятии по производству полипропиленовой упаковки. Директор сказал всем сотрудникам, что они могут выписать себе то количество мешков, сеток и т.д. сколько кому необходимо, причем безплатно. При этом был сделан акцент, что если кого поймают после смены с украденым сразу увольняют. В период работы для разных нужд можно было выписать брак.( тоже безплатно) Охрана получала премии за обнаружение кражи. Двух уволили, больше воровства не было. Хочу отметить, что на то время з/п на предприятии были не маленькие. Так, что уровень з/п не всегда играет главную роль в мотиве кражи.

Дааа уж, решение не Соломоново, а Иродово :smml2::hang3:
И тем не менее, поймали и уволили только двоих...
Значит, остальные всё-таки ВЫНЕСЛИ ?!?:reverie:

Знаєте, ще рік тому я б сказала, що "вор должен сидеть в тюрме", проте зараз, я вже не така категорична. За цей кризовий рік надивилася на різних людей, яких злидні змушують красти. Наприклад, ми взяли на роботу новеньку і от я помітила, що вона то туалетний папір додому забирає (причому вже початий рулон), то чай відсипе в пакетик, то каву. Виявилося, що в неї вдома немає ні чаю, ні паперу, адже вона близько року не працювала, а тепер чекає на зарплату, щоб купити необхідне тай на роботу не пішки ходити, а їздити хоча б на тролейбусі, а покищо перебивається як може.
Інша річ, коли привласнюються великі суми і не за рахунок зарплати чи тому, що мало платять (чи зовсім не платять), а тому, що людина злодій по життю, і завжди шукає кого б кинути чи де увірвати.
:dont know::-(

Анатолий, вы прям без иронии ну никак. Неужели Вам не встречались порядочные люди? Я думаю, что Вы не подозреваете у себя на предприятии всех сотрудников.

Знаете, у нас все намного проще. При собеседовании уже ясно есть ли человеку на что жить или нет. После 3-5 дней работы выдается аванс за эти отработанные дни. Ну и дальше коллектив не даст пропасть с голоду, таких людей подкармливаем и "прикармливаем" в обеденный перерыв. В комнате для приема пищи и побеседовать можно о житейских проблемах, да и видно нужна ли человеку помощь. Так было неоднократно. Нас ведь много, и ничего не стоит на первых порах помочь новому сотруднику. Сколько работаю нигде таких инцедентов не было. Само отношение к людям не позволяет им проявлять нечто из ряда вон выходящее. Я понимаю, что мне необходимо только благодарить Бога, за прекрасных руководителей и коллективы в которых я работала и работаю.

Поэтому я обедаю с 12:00 до 14:00...
(чтобы успеть со всеми проговорить)

P.S. Самая лучшая ирония - само...ирония !
А если серьёзно, то я считаю, что из 47 млн человек хороших людей гораздо больше, чем воров (450 + часть ост. гос. чин-в)

А детектором по больному месту!!!!
 

А как вам такое - человек работает бухгалтером по зарплате, его работа проходит 6 уровней контроля да еще и проверяет комиссия. Кражи не обнаруживают (потому как украсть и невожможно ). Все честно. Так в догонку на детектор лжи отправляют. Откажется сотрудник - значит ворует, уволят. Не откажется, будет без особого желания проходить разные эксперименты над своей честью, терпеть унижения, мириться со стрессами. Хотя, например, в Германии и Польше результаты детектора не берут к вниманию при уголовном деле. В США запретили использовать его при трудоустройстве. А у нас? Вы бы согласились так работать?

Если у человека в крови предрасположенность к воровству, то и при а-а-агромной зарплате он все равно будет воровать.
Если нет такой черты в характере, то и будучи безработным, не станет воровать, а пойдет полы мыть, будет занимать, влазить в долги, как-то перебиваться...но воровать все равно не будет!
Это уже наукой доказано!

Как в криминальном мире: если он медвежатник, то все подряд будет фомкой открывать, даже при наличии ключей, а если форточник, то даже если дверь в квартиру будет открыта, все равно полезет в форточку и обчистит квартиру....
Чтоб квалификацию не терять!

Я особисто, дуууууууже негативно відношусь до застосування детекторів на роботі. Це виходить за рамки законодавства і зазіхає на особисті права і свободи людини. Мені колись запропонували роботу в одній відомій комерційній структурі Києва, але вони всіх працівників змушували проходити процедуру з детектором. Звісно ж я їх "попросила" відправитися "погуляти" подалі, для чого працювати там де з першої хвилини тебе вже в чомусь підозрюють і вважають злочинцем? При чому в самих власників компанії рильце не просто в пушку, а в конкретному пір'ї. :tease:

:good::thumbs up::lol::smls10:

Мотя, я з вами і згодна і ні. Ви не враховуєте те, що може бути ситуація коли немає в кого позичити (або напозичався вже так, що ніхто не дасть позики) , а зарплати яку платять за миття полів ледве вистачить щоб сплатити комунальні послуги і купити зимове взуття для одного з членів сім"ї, а ще треба щось їсти як мінімум 3 рази на день, їздити на роботу, а про купівлю ліків я взагалі мовчу, в аптеці і з нормальною зарплатою немає що робити:roll:
Але я зараз говорю не про крадіжки в великих масштабах і сумах, за які дають солідні строки, а про те, як люди з початком кризи почали половинки і четвертинки чорного хліба в супермаркетах з соромом в сумки ховати, та яйця поштучно в кишені, то при чому тут спадковість?
Коли хочеш їсти, то про багато принципів забуваєш, це теж доведено наукою, тай практикою теж.

особенно, если хотят есть дети....

что касается детекторов, то мне кажется, что тут не столько подозрения играют роль, сколько понты и мода. ведь так круто в своих кругах небрежно кидануть фразу "да я всех своих вджобывателей протестировал на детекторе, они у меня все в кулаке! никому спуску не дам!". многие ведь не представляют даже, что можно обмануть детектор, а о том, что снимаются необъективные показатели - так это не только во сне не приснистя, а и просто до многих голов не доходит, как ненужная информация. страдают от таких "гениальных решений", безусловно, подчиненные. Но применение детектора в работе - лишний повод задуматься, нужна ли Вам такая компания-работодатель, насколько она будет помогать Вам реализовывать то, что Вы хотите реализовать и т.д., а самое главное - не подставят ли Вас более опытные в общении с детектором товарищи?

Погоджуюсь зі Svitanok, крадіжка - крадіжці не рівня.
І швидше людина з малим достатком що поцупила чай ховатиме очі від керівництва, а ніж той хто сплановано вкрав мільйони. Назагал питання крадіжок залишилось нам ще з радянських часів, як і проблема взяток! (особливо в держ. установах чи то гроші в конверті чи 0,5 літра чи просто шоколадка- питання масштабу).
ПС. Фраза одного радянського бухгалтера - "у фірми красти, а особливо у держави з "їхньою" верхушкою - це не гріх, а от у конкретної людини не можна" Сумно...
Риба гниє з голови

Все ще про детектор!
 

Мені ось довелось пройти цю процедуру. На роботі наш власник вирішив застосувати щодо своїх підлеглих модну штучку. Ми ж бо, не получаючи з вересня зарплату, ходимо на роботу поки-що одягнуті і на автобусі. На те, що я пережила два місяці перед цим дві важкі операції, в результаті яких я чуть не померла через помилку лікарів (велика втрата крові та важкі наслідки -порушення роботи серця через втрату,переливання крові, два наркози, стреси, реанімацію та купу різних ліків) ніхто не зважив. Маєш доказати що ти чесна. І я погодилась, боятись мені нічого, адже мова іде про мою честь. Що можу сказати про саму процедуру - почувалась так наче мене згвалтували, а я й не мала змоги пручатись. Вкінці просто росплакалась від обіди, не витримала, коли мене в енний раз запитали: "Ти здіснила кражу 10 років тому, ти... влітку..., ти ... взимку, ти... вчора"...Своїй роботі я віддала все - весь вільний час, пожертвувала своїм особистим життям і здоров'ям (якщо б мене в суботу не викликали на нараду, я б доїхала до лікарні і мені б вчасно надали допомогу, а я вернулась на роботу з півдороги, а вже ввечері всеж попала до невеликої лікарні, де не виявилось кваліфікованого медперсоналу).Та за вірність і лояльність отримала наругу. Тепер думаю, що я хотіла доказати? Собі? Я знаю, що чесна. Власнику? А чи можу я надалі тепер працювати там? Одне можу сказати точно - ніколи і нізащо НЕ ПОГОДЖУСЬ ПРОЙТИ ЦЕ ЗНОВУ! Напевно життя собі вкоротила добряче та шмат здоров'я втратила. У мене сильна психіка, не таке й переживала. Але це справжнє приниження! Нікому цього не бажаю. І якщо в моєму житті трапиться така робота, де треба буде пройти цю процедуру, я краще відмовлюсь від цієї роботи. Маючи три дипломи та досвід, впевнена, що знайду роботу, на якій мене поважатимуть.

katyarom, Ваша история просто потрясающая. Можно я часть ее включу в книгу? (пишу сюда, так как новенькие на форуме часто Личку не видят:redface:)

У меня вопрос: если Вы так паршиво себя чувствовали на детекторе, почему не попросили или потребовали прекратить это тогда же? И "изнасилование" прекратилось бы ...

С наступающим Вас:smile100:

Дякую, Мельник! Можете скористатись моїми словами, рада бути корисною. Я й справді рідко пишу. Тільки читати час знаходжу. Щодо того, чого не зупинила все це - я мала на це право і знала, що можу зупинити. Але хотілось дійти до кінця. Кожне питання здавалось останнім. Та, як і в гірках в аквапарку, за поворотом - новий поворот. А найбільше хотілось захистити себе від подальших спроб в чомусь звинувачувати (любий працівник, якому я зняла премію за порушення трудового розпорядку, може підійти до власника і сказати, що я проводжу якісь махинації з грошима), в результаті чого знову у крісло? З радістю можу сказати - ЗАХИСТИЛА СВОЮ ЧЕСТЬ! Прийшли результати - мною задоволені. Тільки от я все ще кепсько почуваюсь. Тепер вже знаю, не варто було через детектор доказувати свою невинність)))) Мені ж дорожче... та і недешево тягнути працівників в Київ для цієї процедури.

katyarom,

а зачем вы согласились на эту процедуру? да еще, как я понимаю, продолжаете там работать.

Мене поставили перед вибором - при відмові від "очищення" детектором мене звільнять з очорненням моєї репутації (що для мене багато важить), або ж я докажу свою чистоту. Звичайно, так кортіло написати заяву, аж руки чесались. Та страх перед перспективою роботи в підземці (самі ж бо знаєте, що без хорошої рекомендації хорошої роботи не бачити) переміг. Хоч і зрештою в своєму невеличкому місті я - вельми шанована людина, яку знають як і громадського діяча, і роботу не так важко б було знайти. Та я не могла згодитись на те, щоб про мене погано думали, тим більше, що причин на це НЕ БУЛО. Тому я згодилась. Так, зараз ще й працюю. Спробую зберегти лояльність до роботодавця на тому ж рівні. Та ще два тижні тому назад мене б не змогли переманити нічим. Зараз як компенсацію нервових затрат я отримала підвищення платні. Та, якщо мені запропонують іншу роботу, навіть з меншою зарплатою, боюсь, що таки виникне бажання махнути на минуле рукою і перегорнути сторінку. Поживем-побачимо. Сподіваюсь, вам, мої колеги, вдасться подібний досвід не здобувати.

не знаю, не знаю......:dont know::dont know:
Мы уже не раз обсуждали, как относится к игрушкам босса, а ля детектор лжи.
Знаете, Катюша, Ваш милый работодатель использовал примитивный шантаж и дешевенькую манипуляцию для своих игр, а Вы-- согласились. Вам дали денюшек, Вы сохраняете "лояльность"*, чё жаловаться-то?
* и лояльность эту, блдждад, не раз уже обсуждали!!!!
Для пары"садист-мазохист" надо 2 стороны, понимаете, да.
И потому, "який їхав, такого і здибав".

Есть милая сценка в фильме "Игрушка" с П.Ришаром:
Директор говорит сотруднику (лысый мен, возраст за 50 ): Раздевайтесь и вперёд по офису, голым, развлеките сотрудников!!
Тот скорбно смотрит на всех и начинает медленно снимать штаны.
Далее, просто ГЕНиальная фраза директора:
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,, ,*
*кино посмотрите, кто не помнит!!

У Вас заниженая самооценка и неадекватное восприятие действительности. И Вы, врядли, чем-либо отличаетесь, по сути, от любого наёмника Вашей компании. Да, да, "громадський діяч з захищеною честю та вельми шанована людина", Вам показали Ваше реальное место в жизни.
Тем не менее, выход-- есть.

Посто делайте правильные выводы. Они не всегда приятны для самолюбия и ума, но всегда полезны на будущее.
И потому, в дальнейшем, Вы будете, более внимательны к особенностям сотрудничества в компаниях на дальнейших путях и дорогах Вашей жизни.
Ошибки - начало опыта, а опыт - начало мудрости.
У Вас впереди очень много хорошего случиться.
Многое ещё впереди!
Удачи Вам!

странно, вот ваш директор не побоялся того, что его репутация испортиться и что пойдут слухи о нем, как об ужасном руководителе, а вы, как сами говорите, уважаемый и достаточно известный человек, пошли на унижение боясь непонятно чего. странно мне это как-то

Ребята, не всё так просто: чёрное-белое, садист-мазохист...
Когда дети есть просят, зрение просветляется и появляются цвета и оттенки: серое в жёлтую крапинку, садомазо с уклоном к возрастным партнёрам...:reverie:

Нет,дело не в детях. Мы с мужем несколько лет назад уволились в никуда, несмотря на то,что нам надо было снимать квартиру и у нас двое детей -школьников. Мы настолько разошлись с руководством в принципах, что не побоялись сделать этот решительный шаг. Ни капельки не жалеем, потому что есть такое понятие как достоинство. И человек будет настолько унижен, насколько он это позволит. А тема рабского отношения к работе кажется была поднята уже на форуме.

мне кажется нет однозначного ответа на эти вопросы вообще!
у каждого своя правда, она в той или иной мере зависит и от сиюминутного настроя, и от сформировавшихся взглядов человека, и еще от кучи нюансов. да и повлиять можно тоже почти на всех людей, главное - найти ткнопку.
в любом случае что было, то было, и уже назад не вернешь время. а вот выводы я бы сделала. надеюсь. что и Катя тоже их сделала. )))

Дякую всім. Звичайно, висновки я зробила для себе. Тому й підняла цю тему (вона не нова). Та серед нас є не тільки аси, навчені життям і готові роздавати тумаки наліво і направо як справжнісінькі педагоги, але й такі "новачки", як я. Тож хотілось побачити широту поглядів щодо цього питання та чи є в цьому питанні якась одностайність. Не все так погано. Головне - далі я знаю, що роблю. І впевнена, у мене надалі досить цікавий період професійного життя (задоволення я отримаю обов'язково)))). Я - не овечка, я люблю долати труднощі і здобувати досвід (такий собі варіант садо-мазо)))).Це робить мене тільки сильнішою.Та найбільше чого хотілось, щоб і інші краще навчились на чужих помилках, а не на власних. Та, правильно попередньо сказано, у кожного свої обставини, своє життя. Судити про те, що правильно, що ні, хто садо чи мазо, - не благородне діло. Ставмося до життя по-філософськи. Бо все в цьому житті відносне. Всім удачі!
І. Франко
ПРИТЧА ПРО ЖИТТЯ
Було се в Індії.
Степом безлюдним
Йшов чоловік. І враз напав на нього
Голодний лев. Побачивши звірюку
Ще здалека, почувши рик її,
Почав тікати чоловік щодуху.
Тікаючи, наскочив він нараз
На глибоченну балку. Не було
Часу вертатись, не було де скритись,
А звір вже близько. Бачить чоловік,
Що зо стіни безодні, зо стрімкого
Скального обриву худа берізка
В щілині виросла й вершок зелений
Понад безодню к сонцю піднімає.
Не довго думаючи, він чепився
За ту берізку, держачись руками
За пень її, повис над гирлом темним,
Аж поки, бовтаючи там ногами,
На щось твердого крихту не оперся.
Тоді аж відітхнув і дрож смертельна
Потрохи втихла. І почав тоді
Сірома озиратися довкола,
Де він і що з ним?
Перший зирк його
Впав на коріння деревця, що в ньому
Була його єдиная опора.
Що за притичина? Глядить: дві миші,
Одна білява, друга чорна, пильно,
Запопадно, і ненастанно, й прудко
Гризуть коріння того деревця,
Лапками землю порпають, працюють,
Немов наняті, щоб його підпору
Підгризти, підкопати, повалити.
І похололо в того чоловіка
На серці, бо в тій хвилі лев розжертий
Надбіг над пропасть, і його побачив,
І лютим ревом відгомін збудив.
Не міг його дістати, але люто
Глядів згори, скакав і землю гриз,
Ждучи, аж він угору знов підлізе.
І глянув вниз у пропасть чоловік.
І бачить, що на дні тієї балки
Страшна гадюка в’ється і широко
Пащеку рознимає, жде лише,
Щоб він упав для неї на поталу.
Померкло в голові у чоловіка,
За серце стисло, і холодним потом
Все тіло облилось.
Та враз почув,
Що те, о що опер він ноги, якось
Ворушиться. Зирнув, аж пробі! Се
Гадюка, звита в клубок, що в щілині
Дрімала. Рад був скрикнуть чоловік,
Та голос в горлі задушив переляк.
Рад був молиться, та тривога вбила
Побожну думку. Наче труп холодний,
Він висів, певний, що в найближчій хвилі
Коріння миші підгризуть, гадюка
У ногу вкусить, сил його не стане,
І вниз він упаде, змії в пащеку.
А втім – о диво! На гілках берізки
Побачив той нещасний чоловік
Гніздо чмелів. У щільнику малому
Було там трохи меду, а чмелі
Всі полетіли в поле за пожитком,
І закортіло чоловіка того
Покушать меду. Він всіх сил добув,
Піднявся трохи вгору, і устами
Досяг щільник, і ссать його почав.
І враз немов рукою відняло
Йому від серця. Солодощі меду
Заставили його про все забути:
Про льва, що вив йому над головою,
Про миші, що його підпору гризли,
І про дракона, що внизу грозив,
І про гадюку, що у стіп сичала.
Про все, про все забув той чоловік,
Найшовши в тих краплинах медових
Несказанну, високу розкіш раю.
Готама Будда, Азії світило,
Очима духа бачив сю пригоду
І своїм вірним так про неї мовив:
“Сей чоловік, брати, – то кождий з нас.
Життя важке, природа нам ворожа
І тисячі пригод і небезпек
З усіх боків усе нас окружають,
Як того мужа, що там в балці висів.
Голодний лев над нами – то є смерть;
Дракон внизу – то вічне забуття,
Що кождого нагрожуєсь пожерти,
А миші, чорна й біла, – день і ніч,
Що ненастанно вік наш підгризають,
А та гадюка під ногами, браття, –
То наше власне тіло, непостійне,
Слабе і хоре, що нам в кождій хвилі
Назавсіди відмовить може служби.
А та берізка, за яку вчепившись,
Міркуємо спастися від заглади, –
Се людська пам’ять – щира, та коротка.
Нема нам виходу із того горя,
Нема рятунку. Та одно лиш нам
Лишилось, те, чого ніяка сила,
Ніяка нам пригода взять не може:
Се чиста розкіш братньої любові,
Се той чудовий мід, якого крапля
Розширює життя людське в безмір,
Підносить душу понад всю тривогу,
Над всю турботу із-за діл минущих –
В простори, повні світла і свободи.
Хапайте сквапно краплі ті, брати!
Бо лиш в тому, що серце ваше чує,
Чим груди повні, чим душа живе,
У розкоші любові і бажання,
В братерстві, у надії, у змаганні
До вищих, чистих цілей є ваш рай”.