![]() |
Иск в суд о взыскании денежных средств, невыплаченных работодателем после увольнения
Готовлю иск в суд о взыскании ден. средств, невыплаченных работодателем после увольнения.
Дело в том, что решением суда (ранее) было 1. признано незаконным увольнение с должности, 2. был "скасований" приказ об увольнении, 3. изменена формулировка и дата увольнения в трудовой книжке. Я только сейча узнала, что мне обязаны были выплатить, но не выплатили компенсацию неиспольз. отпуска, и часть зарплаты (все доказательства есть) "Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України, відповідач зобов'язаний в день звільнення виплатити всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Проте, до теперішнього часу розрахунок не проведений. Прошу звернути увагу на те, що виплати компенсації за невикористану відпустку також не здійснена". "Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, днем звільнення вважається останній день роботи". Я прошу суд применить к ответчику ответственность, предусмотренную ст. 117 КЗоТ. Могу ли я просить суд взыскать среднемес. заработок с момента фактического увольнения? Ведь, если я буду исходить из даты увольнения, которую установил суд, то получается, что я в этот день не работала, никаких требований о выплате этих денег не предьявляла, и теперь, в соотв. со ст. 116 работодателем не нарушены сроки выплаты? Помогите пожалуйста |
Цитата:
Цитата:
Цитата:
А на следующий? Вы не знали, что Вам надо получить полный расчет и ТК? А ТК когда Вы получили? |
В день фактического увольнения я работала весь рабочий день. Выплатили только з/п в размере должностного оклада.
Я подала иск в суд, считая увольнение незаконным. Суд удовлетворил мои исковые требования, и признал увольнение незаконным. Исходя из моих исковых требований, суд обязал ответчика уволить меня по согласию сторон, той датой, на которую я была согластна (я не захотела восстанавливаться, т.к. была уже трудоустроена на другое место работы, и в ходе смены судьи, на предварительном слушании, я изменила исковые требования). Позже, поработав в системе госслужбы, я узнала, что помимо должностного оклада, ответчик был обязан оплатить надбавку за ранг державного службовця и, после увольнения, выплатить компенсацию за неиспользованный отпуск (чего он не сделал). Сейчас, получается, что по решению суда я уволена на год позже, чем день моего фактического увольнения, и соответственно в день, когда я физически работать просто не могла (т.к. меня фактически уволили ранее) Трудовая унижка была получена после фактич. увольнения, однако теперь в нее внесены изменения по решению суда. И получается что допустив такие нарушения со стороны ответчика, нельзя предъявлять требования в суд о применении ст. 117 КЗоТ? Обидно. Или можно что-то сделать? |
Цитата:
Очень даже льзя! Подавайте иск и пусть суд решает... А что значит: Вы не предъявляли никаких требований? Это они Вам обязаны были выплатить полный расчет. А ведь они производили какой-то расчет, но не выплатили, получается, его в полном размере... Я читаю: Цитата:
Подавайте иск. У Вас есть аргументы, документы? |
Да, они предоставили справку о доходах в суд по рассмотрению дела о признании незаконным увольнение, также у меня есть копия аудиодиска (этого судебного заседания), где ответчик называет сумму, которая мне была выплачена, и копия заперечення ответчика, где он указывает, что при увольнении мне была выплачена з/п за фактическое выполнение обязанностей.
Просто тогда убедилась, что они любители подделывать документы. |
Цитата:
Бороться и искать, найти и не сдаваться!;) |
Спасибо Вам, иск готов, жду, когда чуть-чуть потеплеет, и сразу подам
|
:hi:
Цитата:
|
Лучше в холода иск подавать.
Можно по почте "рекомендованым" |
Я уже подала. А почему именно в холода))?
|
Цитата:
Цитата:
Я вчера подавала одну заяву в организацию...такой был лютый холод, что секретарь, которая сначала не хотела принимать, потом - с перепугу захотела..а потом - добравши, что совершила ненужное - ЕЙ (ИМ - организации) - поздно очухалась, т. к. уже все, что нужно, и даже печать шлепнула на втором моем экземпляре... От такое вот от морозов....:lol: |
:thumbs up: Спасибо огромное, буду надеяться, что их мозги надежно заморожены. А то по рассмотрению дела о незаконности увольнения (этим же ответчиком), Я ТОГДА ИСК ЛЕТОМ ПОДАВАЛА, так вот, они столько всего в суд принесли (и задним числом уволенную, и служебка начальника отдела о том, что я плохо воспринимаю информацию, смотрю на нее глазами "дауна" и физически мои мозги не принимают задания руководства, только автоматически... Серьезно, я не преувеличиваю! Только они тогда забыли служебные расследования "наклепать"...
Так вот, опыта я чуть-чуть набралась, и вот думаю, что они теперь могут принести... Я уже ничему не буду удивляться... Ведь, если у меня на руках копия аудиодиска, который фиксировал судебное заседание, и где ответчик четко произносил сумму среднемес. заработка, т.е. фактически подтверждал, что со мной не был проведен полностью расчет. Они же уже ничего не смогут сделать? |
Цитата:
По-моему это у тех, кто писал такой вот "документ" по существу дела в суде - не только глаза, но и мозги дауна... Это ж надо было так себя опозорить...:dont know::wacko: |
А еще, о том что днем увольнения явл. последний день работы сотрудника (а не дата увольнения по решению суда), кроме п. 2.26 инструкции о ведении трудовых книжек, я могу еще ссылаться на какие-то законы? Или больше этот момент нигде не описывается?
Ведь, ст. 116 КЗоТ - работодатель обязан провести расчет в ДЕНЬ УВОЛЬНЕНИЯ Цитата:
|
Спасибо огромное за советы! Морозы помогли! Дело принято к рассмотрению в гражданском производстве (не хотела подавать в административном, т.к. пропущены процессуальные сроки, в гражданском производстве ссылаюсь на то, что по искам в отношении взыскания зарплаты сроки не применяются). Судебное заседание назначено на 1 марта:thumbs up:
|
Цитата:
Желаем Вам терпения, выдержки и уверенности! Все будет хорошо! :handshake::victory: |
Сегодня было первое суд. заседание. Судья хоть и вела себя прилично, но чувствуется ее отношение именно к стороне - ответчика. То, за что я переживала (день увольн.) даже не обсуждалось. Внимание акцентируется на том, почему я не обратилась сразу (неск. лет назад) после того, как мне не выплатили все деньги. Заседание перенесено на 21 число, судья истребует дело по незаконному увольнению (этот же ответчик). Мое ходатайство об истребовании справки о среднемес. заработке не удовлетворено. Как я наблюдаю, ее этот вопрос особо не интересует...
|
Ув. Julia 1!
Спасибо, что держите нас в курсе событий! Мы - с Вами! Держитесь! :handshake::victory: |
Уважаемые форумчане!
Очень прошу вас написать мнение о моем объяснении на возраж. ответчика. Не делаю ли я хуже? Может что-то изменить? ПОЯСНЕННЯ В провадженні ______ знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ______ до _______ про стягнення заробітної плати. На підставі ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, прошу Суд при вирішенні цієї цивільної справи врахувати наступні особливості. 1. Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача недоплаченої суми заробітної плати (надбавки за 13 ранг державного службовця) Як вже зазначено у позовній заяві, - у день звільнення (30.06.20__р.) мені було виплачено лише суму посадового окладу в розмірі ____ грн., без оплати надбавки за 13 ранг державного службовця, та компенсації невикористаної відпустки. Відповідно до Конституції України, право на своєчасне отримання винагороди за працю захищаються судом (ч. 7 ст. 43, ч. 1 ст. 55). За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу Конституційний суд України роз’яснює, що роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення, але не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (.абз. 1 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р.). Згідно з п. 10 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.07.1984 року № 213, та абз. 2 п. 2.26 Інструкції затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи працівника (у даному випадку це 30 червня 20__р.). Відповідно до абз. 5 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р., строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. Законодавець, встановивши в сфері захисту трудових прав скорочену позовну давність (один, три місяці) визначив випадки, на які вона не поширюються (частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України). У зв’язку із неоднозначним застосуванням судами загальної юрисдикції положень ст. 233 Кодексу законів про працю України, 22.02.2012р. Конституційний суд України оприлюднив рішення № 4-рп/2012, де здійснив офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу. Згідно з абз. 2 п. 1 Рішення Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р., у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 ). Таким чином, на мої позовні вимоги стосовно стягнення частини заробітку та виплати грошової компенсації за 30 днів невикористаної відпустки (середньої заробітної плати) позовна давність не розповсюджується. Відповідно до ст. ст. 13, 63, 69, 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, рішення і висновки Конституційного Суду України є остаточними і не підлягають оскарженню, вони рівною мірою є обов'язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом. 2. Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені. Згідно з абз. 1, 2 пп. 2.2 п. 2 Рішення Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р., непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з Рішенням Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012р., в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Відповідачем станом на 21.03.2012р. повний розрахунок при звільненні не здійснений взагалі. Отже, навіть не наступила юридична обставина з якої починається перебіг позовної давності згідно з Рішенням Конституційного суду України № 4-рп/2012. Не зважаючи на те, що відповідачем не проведений повний розрахунок при звільненні, статтею 55 Конституції України гарантується право особи на звернення до суду, яке згідно зі статтею 64 Основного Закону України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права у спосіб, визначений законами України. Тому, я прошу Суд захистити мої трудові права шляхом стягнення з відповідача на мою користь недоплаченої суми заробітної плати з застосуванням відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України. ПС: я прошу суд взыскать среднем. заработок за задержку расчета с дня увольнения по день вынесения решения судом |
Цитата:
Я смотрю вот что: Цитата:
Так вот, видите ли, сейчас что удумали... http://forum.hrliga.com/showpost.php...5&postcount=29 |
Фактически 30.06.2006. По решению суда уволена 20.07.2007г. (решение суда вынесено в апреле 2011)
|
:cry::cry::cry:ознакомьтесь с решением КСУ....:cry:
|
Получается, что по ст. 117 КЗоТ я не могу обращаться в суд до тех пор, пока со мной не проведут окончательный расчет???
А если я уменьшу сейчас исковые требования (т.е. уберу требования о выплате среднемес. з/п за задержку расчета) и оставлю только требование о взыскании недоплаченной части з/п на основании ч. 2 ст. 233 КЗоТ? А о взыскании на основании ст. 117, подам новый иск, после проведения полного расчета? Или лучше сразу отказаться от иска? |
Вы ознакомились с тем, что я Вам привела?
Только три месяца после увольнения дается срок, в который можно обратиться в суд о возвращении положенных сумм при увольнении с тем, чтобы выполнялась ст.117....:cry: Прочтите внимательно Решение КСУ...:cry: |
Мотя, ну вот:
В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався Касательно части взыскания не выплаченной зарплаты я вижу только абз. 2 п. 1 решения (у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга). Тыкните пожалуйста носом, что именно мешает обратиться в суд на основании ч. 2 ст. 233 - в части взыскания зарплаты, без применения ст. 117. Ну никак не могу понять, что не так??? Не судите строго, никак не могу разобраться:dont know: |
Цитата:
Может, решение КСУ приплетут...а может и нет... Цитата:
Ничо не мешает: Цитата:
Мешает вот что: Цитата:
Цитата:
|
Ой, начну по порядку. Моему ребеночку предстоит операция. Позвонила к ним с просьбой выплатить только компенсацию неисп. отпуска (копейки конечно, но для поездки к выбранному нами хирургу далеко не помешали бы), сказала, что откажусь от иска. Выплачивают до сих пор... Пом. судьи сказал, что они считают, что и так выплатили мне много за вынужденный прогул.
Подумывала "махнуть рукой" на это судопроизводство, но теперь эти деньги вместе с санкциями по ст. 117 очень пригодились бы. Мотя, вопрос следующий. Если я сейчас уменьшаю исковые требования и прошу взыскать компенсацию и надбавку за госранг. Деньги получается совсем маленькие, по логике они даже "напрягаться" не должны + буду упорно ссылаться на ч. 2 ст. 233. В случае выплаты этой части денег, у меня на основании этого решения КСУ появляется возможность подать отдельный иск о применении ст. 117. Как вы считаете? И в судах наших наверное по времени не один год опять уйдет У меня еще одна мысль. Суд уже вынес решение о том, что (дословно) обязать осуществить выплату за неисп. отпуск за фактически отработанное время. Они до сих пор это не выплатили. По сути, как только они их выплатят у меня появляется основание для подачи иска по ст. 117 КЗоТ. Как их заставить оплатить мне отпускные по решению суда? Исполнит. лист уже давно в исполнит. службе. Там, где было Стягнути (вынужд. прогул) они уже сами исполнили. |
Цитата:
Желаю Вашему ребеночку, чтобы все прошло успешно и скорейшего ему выздоровления! А Вам - выдержки, надежды и удачи!:handshake: Цитата:
|
Цитата:
Цитата:
|
Цитата:
Цитата:
Цитата:
|
А держмито і послуги ІТЗ треба сплачувати при подачі заяви в суд у справі про примусове стягнення невиплаченої зарплати?
|
Цитата:
8.07.2011 Верховна Рада прийняла Закон "Про судовий збір" |
Цитата:
Цитата:
Цитата:
Так же нельзя, чесслово....http://forum.hrliga.com/images/smilies/not%20know.gif Мало того, что плагиат, так еще и неизвестный декрет приводите... |
Цитата:
|
Я не знаю, может, там, откуда Вы содрали свой пост про судебные сборы - Вы и числитесь под женским именем:dont know:...но коль приводите что-то, то давайте ссылку на НПА, а не на : действующий декрет КМУ...
А то так все умеют - руками по небу водить...:dont know: |
Цитата:
|
Вообщем я поступаю так:
ЗАЯВА про зменшення позовних вимог В провадженні В провадженні ________ районному суді м. __ знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом _____ до ____ про стягнення заробітної плати. Керуючись ст. ст. 27, 31 Цивільного процесуального кодексу України, вважаю за необхідне зменшити розмір позовних вимог, в частині залишення без розгляду позовної вимоги щодо стягнення з _____ середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені. Також, при вирішенні справи прошу Суд врахувати особливості п. 7 ч. 1 ст. 214, п. 2 ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, Суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати. Таким чином, решта вимог моєї позовної заяви від 03.02.2012р. залишається без змін, та за таких обставин вимоги моєї позовної заяви слід читати в наступній редакції: 1. Стягнути з _____ на користь ______ недоплачену суму заробітної плати у розмірі ___ грн. , шляхом їх списання з рахунку ______ на якому обліковуються кошти Місцевого бюджету, відкритих у Відділенні Державного казначейства України у ________ районі м. ______. 2. Стягнути з ___ на користь ______ грошову компенсацію за 30 днів невикористаної відпустки за період з 1 липня 2006р. по 20 липня 2007р. у сумі ___ грн., шляхом їх списання з рахунку ___ на якому обліковуються кошти Місцевого бюджету, відкритих у Відділенні Державного казначейства України у ____ районі м. _____. Допустити негайне виконання рішення суду, але не більш ніж один місяць. Что вы скажете?:? |
Ну, в общем, вроде нормально....:reverie:
|
В сегодняшнем судебном заседании было совсем плохо...
Дело закрыли на осн. п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК. Мне даже не дали возможность зачитать заявление об уменьшении исковых требований, о Решении КСУ от 22.02.2012г. речи вообще не было. Судья сразу обратилась к ответчику по поводу возражения. После выступления ответчика сразу огласила перерыв для удаления в совещательную комнату, затем, опомнившись спросила есть ли у меня возражение на ходатайство о закрытии производства (я изучала юриспруденцию, но работаю чуть-чуть в другой сфере, поэтому опыт в этой области практически нулевой), однако я смогла быстренько разбить такое "ходотайство" на основании норм ЦПК, которые в конце концов в свое время добросовестно изучала. Результат: суд закрывает производство по делу в связи с тем, что уже есть вступившее в законную силу решение суда между теми самыми сторонами, о том самом предмете и по тем же основаниям......... В мотивировочной части сам лично описывает предмет иска по уже рассмотренному в 2011г. делу (незаконность увольнения, оплата вынужденного прогула, морального ущерба и оплаты компенсации за неисп. отпуск за фактически отработанное время В описательной указывает предмет рассматриваемого иска - взыскание суммы з/п за надбавку ранга госслужащего, ден. компенс. неисп. отпуска за период, когда на основании Решения суда за мной сохранено место работы и оплачен вынужденный прогул, ну и взыскания среднемесячного заработка за задержку расчета при увольнении:cry: Это я плохо училась, или суды у нас такие??????? Как вы считаете, подавать апелляционную жалобу, или у меня нет в этой ситуации шансов? Если все таки подавать Апелляционную жалобу, как правильно обосновать, что решение незаконное? Думаю все таки писать о том, что исковые требования, предмет и основания (касательно компенсации неисп. отпуска) абсолютно разные:dont know: |
Мда-а-а...
Цитата:
Хуже все равно не будет...:dont know: Завтра еще раз внимательней вчитаюсь.. |
Часовой пояс GMT +3, время: 05:24. |
Powered by vBulletin® Version 3.8.1
Copyright ©2000 - 2025, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot
2025 © МЕДІА ГРУПП 2025 © HR LIGA