Если хотите, чтобы ваши сотрудники были счастливы — увольте несчастных
 

Такое мнение есть у разных бизнесменов. Есть даже требование во многих корпоративных кодексах - постоянно улыбаться.

Статья на эту тему - http://hrliga.com/index.php?module=news&op=view&id=6695

Что Вы по этому поводу думаете? :reverie:

1. Для Украины и России я бы немножко перефразировал:
Если хотите, чтобы ваши сотрудники работали — увольте недовольных !!!:D
2. Психологический климат вообще и улыбчивость работников в частности - действенный фактор ! :good:
(по себе чувствую каждодневно и сам стараюсь использовать - УЛЫБАЮСЬ !!!;))

Это можно рассматривать, как частный случай несоответствия одного человека всей корпоративной культуре: уволить/оставить -решается индивидуально всякий раз.

Можно ли рестораном и курортом заменить зарплату--- спорный вопрос. Для многих людей- нельзя.

Компания, в которой все сотрудники счастливы постоянно, должна:
- либо перестать себе врать и снять "розовые очки"!
- либо перейти на меньшие дозы " волшебной травы/ итд"

Я прочитал это малополезное творенье некоего психотерапевта -- и думаю, что статья крайне вредна для людей, бизнеса и Лиги. КГ/АМ.
Можно в меня кинуть тапками, кому особенно надо-- можно сапогом, вт.ч. испанским.-))

Как же директору обычно жалко денег для довольства сотрудников!!!!!!!!!:dont know:

Можно ли зарплатой заменить всю мотивацию? Может, а ну их эти компенсанции и льготы? И стоит все просто выдавать гривной или лучше долларом?

Ну, здесь не согласна - интересно знать, что есть и такие люди/директора/владельцы/психотерапевты и т.д., и такие подходы к ведению бизнеса и управления персоналом. А то у нас тут все зачастую добрые и миролюбивые :)

Директору часто и не жалко, но вот владельцу - очень :)

Тобто, звільнити топ-менеджера в першу чергу. Адже він незадоволений, коли починає процедуру звільнення незадоволених...

Я намагаюся нічого не купувати в магазині, де продавці за будь-яких умов посміхаються. Власне, як не довіряю людям, у яких постійно одна емоційна маска на обличчі...

Навіть якщо вона - позитивна і все-таки не увесь час ?..:reverie:

Анатолій, я чітко написав: яких постійно одна емоційна маска на обличчі. Це означає "увесь час, коли я за ними спостерігаю або спілкуюся".

І роблю з цього висновок, що жодного відношення до того, що вони відчувають і чим керуються ця маска не має відношення, а отже вони мене обманюють...

А як же:
Но притворитесь! Этот взгляд
Всё может выразить так чудно!
Ах, обмануть меня не трудно!..
Я сам обманываться рад!

До речі, на Новій хвилі -2010 у Юрмалі був день Д. Тухманова:good:
І він там співав цей вірш-романс на власну музику...:thumbs up:

І все-таки, Володимире, невже Вам більш до вподоби зажурена, а то й просто зла (без будь-якої видимої причини) продавщиця з кіоску на ст. М "Лісова",
аніж усміхнена дівчина у дорогому бутіку на (точніше - під) пл. Л. Толстого?:D

А тепер подивимось на це з позиції власників: кіоску і бутіку...
на їх прибуток і його залежність від усмішки продавця...:reverie:

Не можу вам відповісти, Анатолію, бо не розумію, звідки ви берете свої висновки...

...ага, а також прибутки супермаркету в залежності від фрази "спасибозапокпкуприходитеещевампакетнужен"...

Если мне улыбнется кассир, я к супермаркету буду лучше относится. Пример во Львове: Арсен я люблю больше, чем Сильпо - персонал более любезный (хотя, это было до смены владельцев Арсена :dont know:)

Та це ще не висновки зовсім - це тільки... на підсвідомому рівні ... відчуття...

:good::thumbs up::bravo::rofl:

Згоден, фраза - паразит ... як "блін"...:redface:
Але ж якщо відкинути "вампакетнужен".., а додати помішку - то, начебто, і нічого ...:D

Згадайте Жеглова:
"а потому что интерес к свидетелю должен быть неподдельный"...

Я до того, що завдання рекрутера (HRMа - у більш широкому розумінні) - підбір саме усміхнених дівчат, а не злих тіток...
"при прочих равных", як кажуть...

А тема посмішки тут до чого? Я ніби писав про інше... Але коли мені касир посміхається через сльози чи через повні ненависті очі, то... Хоча, кожному своє...

На запитання "Чи справді ви хочете, щоб я приходив ще?" відповідь "Нам наказано говорити ці слова". Наказати наказали, а створити умови, в яких касирки говорилтимуть це щиро, як і щиро посміхатимуться, ну до цього ми ще не дійшли. Думаю, це завдання ейчара разом з керівництвом, а не вибирати наперед усміхнених...

А так бывает, что одна эмоция постоянно?.. :reverie: Ну, или "емоційна маска"...

Нема в житті постійно усміхнених дівчат. Ну, крім як у божевільні...

Емоції однієї не буває постійно у будь-якої живої істоти. Як немає постійного середовища...
А маска буває. Певні види хвороб або вироблена маска під певною загрозою, наприклад, звільнення чи "стоп кар'єра"...

"Жизнь - игра, и все мы в ней актёры"
Так, здається ?..

Я глибоко переконаний (ой, десь я вже чув цю фразу, і відносно недавно :reverie::superstition::superstition::superstition :), що:
1. Свої особисті негаразди треба лишати дома (а не виливати на колег або, не дай Боже, на покупців!)
2. Ви, як психолог, що думаєте з приводу необхідності емоційної стійкості працівникам (у даному випадку - продавцям) ?
3. Не можеш працювати - іди шукай іншу роботу !..

Согласна. Да и маска одна и та же постоянно бывает имхо у разве что очень натренированных агентов, разведчиков, индейцев и т.д.

У большинства людей при достаточной калибровке видна или неискренность, или спрятанные эмоции.
При этом, мне кажется, что спрятанные эмоции отнюдь не обязательно признак обмана. Мало ли какие причины и поводы могут быть у человека, чтобы прятать свои истинные эмоции за "маской"!..

Ще нікому не вдавалося в цьому житті. Особливо тим, хто вимагає цього від працівників...

Швидше, не стійкості, а емоційної компетентності. Це потрібно всім, а особливо тим, чия професія ґрунтується на стосунках "людина-людина". Уміння ідентифікувати емоції та управляти емоційним станом, уміння справлятися з конфліктами, направляючи їх у конструктивне русло, уміння розпізнавати маніпуляції...

Я б у відповідь сказав: "Не можеш працювати з персоналом - нічого його посилати шукати іншу роботу, займись машинами... "


Вам посміхаються, ви відчуваєте, що там щось інше - як реагуватиме ваш організм?

Я й не говорив про свідомий обман...

согласна с тем, что улыбка человеку, работающему с клиентами нужна, но нужна она искренняя, а не искусственная.
у нас в Харькове не могу не отметить супермаркет Таврия)))))) там даже охранник на входе улыбается и спрашивает, а что ж это я одна без мужа пришла, неужели тяжелые покупки сама понесу?))))) ах, ремонт делает, ну передавайте ему привет!
не знаю, как им удается запоминать народ, но эмоции явно не наигранные. и хочется прийти к ним еще раз. и персонал меняется очень мало с момента открытия. значит работа с ним проводится качественная.

что касается темы, заданной Оксаной...
провокационное название статьи. сама же статья не несет идеи бездумного увольнения всех недовольных... иначе это было бы похоже на старую дурацкую черную шутку
- что надо сделать, чтобы в мире были только хорошие люди?
- надо всех плохих собрать в одном месте и расстрелять..
подход к каждому индивидуален. но нам ли не знать о том, что как ни крути, а все равно одно два явления природы будут вечно недовольны, то им летом тепло, то зимой холодно. вот такие экземпляры и портят картину успешного коллектива. с ними можно работать - это сложный путь, а можно просто уволить - простой путь (хотя не факт!), радикальный такой. наше дело выбирать, что сегодня мы готовы сделать.
второй момент, как часто мы задаемся вопросом о том, насколько довольны нашим управлением наши работники? и что мы делаем, чтобы они чувствовали себя довольными? это уже тема для новой стать)))))

Если в комнате сидит 10 продавцов, и из них 2 Жертвы или люди с хронической "-"-самомотивацией. На каждое задание у них ответ "Ничего не выйдет. Это никому не надо . Планы нереальные". При этом остальные 8 спокойно планы выполняют, но слушают этот зудежь непрерывно.
Или пару Сплетников или Звезд, от бурной деятельности которых колбасит весь отдел.
Наказанием пригрозили, премией поманили, коучинг провели - надежды нет.
И зачем издеваться над собой, сотрудниками и компанией?

Мне кажется, что статья поднимает важный вопрос, хотя и жесткий: если человек не может, например, быть клиенториентирован, почему работодатель должен его не увольнять. Или если человек не может совладать со своими эмоциями и выплескивает их на всех вокруг, из-за чего женский коллектив плачет, а мужской - нервно курит, зачем его держать? Большинство HR-ов склонны решать эту проблему, иногда уже пренебрегая интересами других сотрудников, спасая "того единственного". Есть и другая точка зрения, радикально описанная в статье.
По поводу "продажников", тут особый момент. Если он настоящий Продавец, он любит своего клиента и улыбается ему искренне. Если просто так получилось, то, конечно, и огрызнется, и обматерить может в спину. У нас почему-то считают, что продавать может каждый, пару тренингов пройти - и вообще звезда.

Це щодо планів. А у мене був випадок, коли всі мовчки в бекофісі банку носили фірмовий одяг і тальки двоє відмовлялися, говорили, що це незручно і нема смислу, бо тут нема чужих і відрізнятися не варто і т.п. Їх вигнали... Насправді, вони були праві, бо уніформа гнітить, якщо вона позбавлена смислу. Але так вирішили ейчари і начальники - патаму што корпоративна культура...
Знаю директора СТО, який пішов з попередньої роботи, бо був вкрай незадоволений тим, як власник використовував кошти, зароблені станцією. Коли він розраховувався, йому сказали, що він це запам'ятає назавжди, крові попили, мало до інфаркту не довели. Знаходили різні квитанції, свідків, виставляли рахунки, вимагали продати машину, щоб розрахуватися. Він все ж пішов. А через місяць власник приїхав до нього і "Ну, Н.Н., ми ж завжди були з тобою друзями. Повертайся, почнемо все з нуля. Будемо так витрачати, як ти пропонував".

Людмила, думаю що і ви і я знайдемо на будь яку ситуацію приклади і аргументи або "за" або "проти", залежно від мети.
Насправді, мова про розуміння, хто такі "незадоволені" в термінах ейчарів і менеджерів, а також незадоволені чим. Часто це незадоволення є цінним матеріалом для роботи з персоналом щодо того, наскільки цінності компанії і цінності працівників збігаються, наскільки цінності компанії є адекватними місії і навіть оперативній роботі, а наскільки - забаганкам начальства, проте на ділі воно закінчується типово совковим "Вам наша власть не нравится?"...

Тому перш ніж розправитися з незадоволеними, треба все ж поцікавитися перед розстрілом, що саме вони хотіли б змінити і чому.
А раптом там є щось таке і я не розумніший лише тому, що моя посада вища чи я маю більше грошей...

Если это возможно и уместно, могу спросить, в чем дело.
Если нет, скорее всего, пропущу мимо. Ну, чтоб не интерпретировать и не галлюцинировать на ровном месте.

Если это в случае продавцов в магазине и т.д., то могу и удивиться. :) Мол, как странно.

Но если это от одного и того же человека и с завидной регулярностью, и мне видимо никак на это не удается повлиять и/или изменить ситуацию — то соглашусь с Вами, вряд ди буду поддерживать тесные и долгие отношения. Ну, не хочет человек быть искренним, ну, и ладно. У каждого — свободная воля есть. Да - так да. Нет - так нет. :)
Но если потом что-то изменится, и появится искренность, буду рада восстановить отношения, если человек того захочет.

Не-а, лучше давайте установим сотруднику 226 баксав з/п, без возможности повышения и добавим бенефит ВАУ!!-50% в фитнесклуб, медстраховка с покрытием в 10 Кгр максимум, столовка -50%, с неудержимыми ценами.
Ой бл..... эффективно было.
Да, это мой личный опыт в ФАкстроте нескоко лет назад, неоцени-и-имый.


Эт где?? Анекдот про "уволить неудачников" уже и приводить неприлично.

Ска-а-а-а-азкиииии!!!! БЛА-бла-бла-БЛА-БЛА-бла-бла-БЛА-БЛА-бла-бла-БЛА-БЛА-бла-бла-БЛА-БЛА-бла-бла-БЛА-:lol::lol::lol::lol::lol:

Интересно, а чо буит, если мы их всех возьмём, да и уволим-одномоментно???
:reverie:боюсь, будет замещение ролей парий особями из пограничной группы!

Катерина, ви написали, як реагуватиме ваш мозок. Але він не приймає рішення продовжувати чи ні стосунки з людиною чи компанією - він лише це рішення красиво оформляє.
Якщо моя свідомість чи підсвідомість фіксує неконгруентну поведінку іншої людини, то в мені виникає дискомфорт - щось не так. А дискомфорт навряд чи приваблює, викликає бажання повторити такий досвід...
Я можу його на якийсь час ігнорувати, але це буде самообман, за який доведеться платити.

Безперечно, якщо людина вам знайома, колега, близька, то можна запитати, уточнити але ми говорили про продавців, персонал іншої компанії.

Владимир, я говорила о ситуациях, когда мы уже все проанализировали и ошибок менеджмента нет. Если все дело в самом человеке - менять его кардинально накладно.

Не совсем в тему, но
Я по улыбке могу точно определить, когда человек окончательно освоился в коллективе. Обычно коллегам улыбаюсь, и если мне смотрят в глаза с хорошей улыбкой, а не искоса, низко голову наклоня - процесс завершен:)

Однім із бізнесів в моїй компанії є платна довідкова служба, і якщо на іншому кінці трубки клієнт почує незадоволений голос, то він віддасть свої гроші нашим конкурентам. Тому "посмішка в голосі" є стандартом роботи, допустимим є також нейтральний тон. І в даному випадку ми завжди говоримо про професіоналізм працівника, його вміння бути у ролі висококваліфікованого оператора.

Щойно слухала запис розмови з дуже неадекватним клієнтом, де співробітник спокійним, нейтральним, діловим тоном завершив розмову. Відділ навчання операторів хотів похвалитися своїми кадрами :). А інакше бути просто не може, або ми працюємо з посмішкою, або йдемо з бізнесу).

Як у вас відбувається реабілітація операторів, профілактика емоційного вигорання?

Cудя по тексту- проблема решается просто!!!!:lol::lol::lol::lol::lol:
сотруднику говорят перед обедом: "Ты-Уволен!"Быстро собирай свои вещи и уматывай!" * чтобы грустным лицом не демотивировать остающийся персонал!!!

Профілактика відбувається просто: спочатку підбираються відповідні працівники, потім вони проходять спеціальне навчання. Чесно кажучи в реабілітації потреба ще не виникала :) Просто та мізерна кількість агресивних клієнтів просто не може потягатися з більшістю хороших клієнтів, що часто не просто дякують в розмові, а подекуди передзвонюють керівникам, щоб подякувати і розказати, які вони хороші. І це в Києві. Коли ми запускали подібний сервіс в Одесі, то там люди не звиклі до нормального сервісу просто засипали компліментами тих же операторів. Тут, мабуть ще значну роль відіграє відношення до роботи. Ми коли проводили анкетування на задоволенність роботою, то близько 87% зазначили, що в роботі їм подобається її соціальна значимість, а для 93 % можливість працювати з людьми.

2 шановного провокатора Шутюр баад: щось не пригадую статті в КЗпП про сумне обличчя як причина для звільнення ;)

Это может кому-то показаться парадоксальным, но когда к людям относишься хорошо и с улыбкой, то большинство оказываются хорошими клиентами и милыми людьми. :) Всякое бывает, конечно, но процент хороших клиентов (и людей вообще) удивительным образом резко возрастает при таком же отношении к ним. ;)
Равно как и наоборот. :lol:

Сьогодні мені з посмішкою відповіли в центрі технічної підтримки "Воля", що з моїм будинком справді відсутній зв'язок і інтернет не працює, але ніхто нічого не робитиме, бо треба щоб подзвонили не менше трьох клієнтів з будинку, тоді вони займуться ремонтом. Моє звернення щодо того, що я не отримую послуги, за яку заплатив, не вважається інформацією про те, що послуга не надається.
І все це з посмішкою в голосі. Навчені...

Тож думаю, що, мабуть, я неправий, бо вони ж з посмішкою мене послали, тобто я маю бути вдячним...

Владимир, "Воля" - это как Ватикан - государство в государстве...
никаких общепринятых правил, никакой заботы о клиенте, никаких работ с возражениями и улучшения качества услуг, но блин существуют же каким-то образом!!!
слава Богу, что не размножаются....

Приклад, коли хороші наміри (і манери) і непоганий персонал безоглядно служать основній меті володарів бізнесу -
ПРИБУТОК будь-якою ціною !!!
Але ж це, як на мене, - ненадовго, і скоро вдарить по них же
(всяка палка - о двох кінцях !!!)
Користувачів Інтернет-Волі дедалі меншає...
Відклики на роботу провайдера - "Волі" - все ... гірші... і їх все більше...

На Форуме как-то обсуждалось поведение PR-менеджера Воли. Вдохновленная тем постом я написала целый раздел диссертации по управлению репутационным капиталом.

У "Волі " call-центр на аутсорсингу. Тобто оператор, який Вам відповідав має працювати за стандартами його компанії-роботодавця (зокрема, клієнтоорієнтованість). А от що він говорить - це вже диктує "Воля" (зокрема про звернення трьох клієнтів) і це вже їх різновид "клієнтооорієнтованості".
Хоча, якщо чесно, шкода тих операторів, адже весь потік негативу від роботи компанії виливається на них :(

Зате з посмішкою... :)

Це їхня робота - їхній вибір... А ось те, що посмішка не є обов'язковим елементом спілкування з клієнтом, а головне - повага і розуміння, ця ситуація з Волею є додатковим аргументом. Посміхатися тоді, коли клієнтові хреново - властивість бидла, а не сервісу...

А можно попросить ссылку или сам текст - на правах того, кто сюда ту ссылку перепостил )