Не начисление з/п директору (самому себе)
 

Обратился знакомый - директор ООО с таким вопросом. В компании он один-директор. Деятельности компания не ведет вообще. Можно ли ему не начислять и не платить себе з/п ( так как не с чего) и как правильно это регламентировать и оформить. Спасибо.

Если он является учредителем, то можно аргументировать: моя компания - хочу плачу себе з/п, хочу-нет.
А вот если он директор, но не учредитель...Он такой же наемный сотрудник, потому нельзя...
Но, мне так показалось, что у Вас первый вариант.

В таком случае можно указать в приказе то, что он будет работать на общественных началах. :)

Можно зп не начислять. Даже если он и не является учредителем. Просто, в приказе о его назначении на должность делаете запись, что зп не начислять. Согласно законодательства это возможно и не запрещено.;)

И в каком же норм. акте это "возможно"?

Абсолютно не согласна. Директор, если он не владелец, такой же наемный сотрудник!!!
Тогда давайте завтра всем сотрудникам в приказе напишем - работаем на общественных началах!
А что, зачем нам вообще деньги? ;)

Господа. Мы обсуждая эту тему преследуем цель помочь человеку выйти из сложившейся ситауции, или сказать о том, что всем надо платить деньги???:? Давайте будем учиться искать правильный выход, а не тупик.
Вот ознакомьтесь. Выдержка из статьи с разъяснением.

Директор благодійної організації висловив бажання працювати без отримання заробітної плати. Чи можливо таке на законних підставах? Що для цього необхідно зробити?
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, тобто можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У статті 5 Закону України від 24.03.95 р. №108/95-ВР "Про оплату праці" визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. А працівник, своєю чергою, має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Стаття 22 цього Закону наголошує, що суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці. Мається на увазі, що власник підприємства не може вирішувати односторонньо, без працівника, скільки йому платити за виконану роботу і чи платити взагалі.
Так, статтею 25 Закону "Про оплату праці" забороняється будь-яким чином обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
У статті 21 Кодексу законів про працю зазначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Однак треба нагадати, що укладання договору між юридичною особою і працівником у письмовій формі не є обов'язковим.
Таким чином, працівник має право у трудовому договорі або на підставі особистої заяви, у разі усної форми договору, відмовитися від одержання заробітної плати. У цьому випадку можливі два варіанти: 1) зарплата не нараховується і не виплачується, 2) зарплата нараховується, але не отримується. У першому варіанті зарплата не нараховується згідно з трудовим договором, де визначено безоплатну форму компенсації праці, або на підставі особистої заяви про згоду працювати без грошової або матеріальної винагороди. У другому варіанті з нарахованої зарплати утримуються і перераховуються до відповідних установ всі необхідні нарахування, а заробітна плата, на підставі заяви працівника, може перераховуватися на рахунок якої-небудь установи (наприклад, будинку для осіб похилого віку).
З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про оплату праці
Стаття 5. Система організації оплати праці

Організація оплати праці здійснюється на підставі:
законодавчих та інших нормативних актів;
генеральної угоди на державному рівні;
галузевих, регіональних угод;
колективних договорів;
трудових договорів.
Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади
та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх
представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних
спілок або їх представницькі органи; працівники.


Стаття 25. Заборона обмежень працівника вільно розпоряджатися
своєю заробітною платою

Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно
розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків,
передбачених законодавством.
Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є
пряма чи непряма сплата працівником власнику або уповноваженому
ним органу чи будь-якому посередникові за одержання або збереження
роботи.

Милая (судя по аватару:redface:) askim04@mail.ru !
Когда мы тут спорим, то стараемся не только процитировать статью,
а и указать автора и источник...
Кстати, и не со всеми авторами статей мы бываем согласны...:reverie:
Тем более, что такой ... болезненный вопрос может вызвать
ещё более... болезненную реакцию (внимание, интерес...) у контролирующих органов
(в первую очередь - у налоговой инспекции или полиции !).

В случае, описанном в приведенной Вами статье,
может всё и можно объяснить благотворительностью и самой организации
и директора оной...

Но в случае ТС - это врядли...:reverie:

Ст. 43 Конституції.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається
примусовою працею військова або альтернативна (невійськова)
служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за
вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про
воєнний і про надзвичайний стан.

Використання безоплатної праці ( примусової) її перелік зазначений в цій статті і є вичерпним.
Тому вважаю що, безоплатна праця ( крім випадків перерахованих в ст.43) є примусовою і заборонена законом.
Не погоджуюсь з автором приведеної askim04@mail.ru статті.

Ні Ні Ні і ще раз ні!!!!
Якщо він перебуває на посаді директора, то заробітна плата нараховується в установленому порядку... ТОЧКА!

Вихід із даної ситуації наступний - звільнитися з посади директора (залишитися власником) та видати наказ по підприємству про припинення господарської діяльності...

Так, працівник вільно розпоряджається заробітною платою НАЛЕЖНОЮ ЙОМУ ДО ВИПЛАТИ, але ніхто не дав йому право розпоряджатися податками із з/п!!!!

Сама цікава ось ця фраза.
При укладенні ТД основним в ньому є предмет договору ( взаємні зобов"язання). Класично це: "працівник зобов"язується виконувати.... роботодавець зобов"язується оплатити"... Якщо працівник ( навідь директор, який знаходиться в трудових відносинах з Товариством) зобов"язується виконувати трудові обов"язки, а роботодавець зобов"язується іх НЕ ОПЛАЧУВАТИ то такий трудовий договір втрачає сенс.