Мой юрист ответила мне на подобный вопрос следующим образом:
бывали случаи !!!:reverie:

Т.е., даже в случае подписания Соглашения о расторжении трудового договора (увольнении) приказ лучше издавать в последний день !!!

в том то и дело, что заявление по соглашению сторон отозвать можно. соглашения при этом уже не будет! у меня в работе как раз такие случаи были. люди, отзывая свои заявления в последний день работы, рассчитывали на то, что их уволят и они обратятся в суд по поводу незаконного увольнения.
так что и издание приказа в последний день нашу компанию не спасло бы))))))
а в описываемой ситуации ничего страшного нет в издании приказа в за 18 дней. в том-то и суть соглашения сторон, что увольнение может произойти в оговариваемый в заявлении срок. но если Вас этот вопрос так тревожит, то издавайте приказ в день увольнения.

Полностью согласна с Автором. Я такие наказы регистрирую у день увольнения, в Вашем случае это 14 числа, зачем же так заранее! Человек может и заболеть во время отпуска или еще другие уважительные причины из-за которых Вы не сможете его уволить 14 числа.

Не ошибаетесь. В одностороннем порядке такое заявление отозвать нельзя. Ниже решение ВС по похожему случаю.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
від 25 лютого 2004 року
(Витяг)
І. звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Керченської міської ради (далі - виконком) про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. У позовній заяві вказував, що з березня 2000 р. працював в установі відповідача на посаді начальника управління з питань фізичної культури та спорту. 23 липня 2002 р. він подав заяву про відпустку з наступним звільненням, однак потім її відкликав, оскільки вона була складена під тиском. Проте розпорядженням голови зазначеної міської ради його все одно було звільнено з посади з 15 вересня 2002 р. за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП - за угодою сторін. Пославшись на те, що звільнення є незаконним, просив поновити на роботі.
Керченський міський суд рішенням від 7 липня 2003 р. у задоволенні позову відмовив.
Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим рішенням від 15 жовтня 2003 р. рішення міського суду скасувала й ухвалила нове рішення, задовольнивши позовні вимоги: постановлено поновити І. на роботі та стягнути на його користь 5 тис. 465 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У касаційній скарзі виконком, пославшись на неповне з'ясування апеляційним судом фактичних обставин справи й неправильне застосування норм матеріального права, порушив питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону від 15 листопада 1996 р. N 504/96-ВР "Про відпустки" за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі, судова палата апеляційного суду виходила з того, що його звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП, і це не позбавляло І. права відкликати заяву про звільнення до закінчення відпустки.
Однак висновок апеляційного суду не ґрунтується на матеріалах справи. Так, суд першої інстанції встановив, що І. подав заяву про надання відпустки з наступним звільненням з роботи саме за угодою сторін, тобто за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Зазначена обставина підтверджується копією заяви про відпустку. І. було звільнено з роботи саме за цією статтею ще до подання ним заяви про відмову від звільнення.
Апеляційна інстанція не звернула уваги на те, що при припиненні трудового договору за угодою сторін можливості відкликання працівником своєї заяви не передбачено, на відміну від звільнення за власним бажанням.
За таких обставин Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 342 ЦПК, касаційну скаргу виконкому задовольнила: рішення судової палати в цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2003 р. скасувала, а рішення Керченського міського суду від 7 липня 2003 р. залишила в силі.
____________

Надруковано:
"Вісник Верховного Суду України",
N 4, 2005 р.

(Ухвала, Верховний Суд|Судова палата у цивільних справах Верховного Суду, від 25.02.2004, "При припиненні трудового договору за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, на відміну від звільнення особи за власним бажанням, відкликання працівником заяви про звільнення не передбачено")

Спасибо за информацию! :)
Интересно получается, сколько же инстанций пришлось пройти, чтобы все-таки добиться такого решения!!! В очередной раз поражаюсь грамотности наших судов и их постоянной смене вынесенных решений!

Так что на практике, я думаю, этих моментов лучше избегать. :)

Увольнение "по соглашению сторон"
 

Обращаюсь к вам за помощью. Закрывается предприятие и всех сотрудников увольняют по соглашению сторон. Прием на предприятие производился по переводу с другого предприятия (предприятие еще существует). Вопрос: если увольнение было по переводу, не обязан ли собственник предоставить рабочее место на том предприятии с которого уволили при ликвидации предприятия в которое перевели?

Так Вы же увольняетесь по согласованию сторон. Здесь нет никаких дополнительных взаимных обязательств, как то предупреждение за 2 недели от сотрудника, компенсация от работодателя.

А то, что предыдущее предприятие должно Вас принять обратно в случае ликвидации предприятия, куда Вы были уволены порядком перевода (если я правильно поняла), то это круто... Так ни одно предприятие не увольняло бы сотрудников порядком перевода. Мало ли, вдруг все ликвидируются, а персонал к ним вернется? Куда?

Я таких обязательств в законах не знаю...
Вы захотели уволиться по переводу, работодатель согласился - отпустил Вас...
Чего же Вы от него сейчас хотите?

Увольнение по переводу было инициативой руководства ( образование второго предприятия). Я ничего не хочу, я просто спрашиваю. А увольнение по соглашение происходит опять же таки по инициативе руководства, а не договоренности сторон.

В КЗоТУ только ДВЕ статьи увольнения по инициативе собственника:
ст.40 и 41!
И увольнения по переводу и по согласию сторон там нет!
Вас же никто не заставляет соглашаться на увольнение по ст.36, п.1 !
Да, инициативу проявил собственник - имеет право, а вы имеете право НЕ согласиться!
Вот и не будет достигнуто согласие сторон!