Форум сообщества специалистов по управлению персоналом HR-Лига - Иск в суд о взыскании денежных средств, невыплаченных работодателем после увольнения

- Отчеты. Проверки. Трудовые споры (http://forum.hrliga.com/forumdisplay.php?f=75)

Фактически 30.06.2006. По решению суда уволена 20.07.2007г. (решение суда вынесено в апреле 2011)

:cry::cry::cry:ознакомьтесь с решением КСУ....:cry:

Получается, что по ст. 117 КЗоТ я не могу обращаться в суд до тех пор, пока со мной не проведут окончательный расчет???
А если я уменьшу сейчас исковые требования (т.е. уберу требования о выплате среднемес. з/п за задержку расчета) и оставлю только требование о взыскании недоплаченной части з/п на основании ч. 2 ст. 233 КЗоТ?
А о взыскании на основании ст. 117, подам новый иск, после проведения полного расчета?

Или лучше сразу отказаться от иска?

Вы ознакомились с тем, что я Вам привела?
Только три месяца после увольнения дается срок, в который можно обратиться в суд о возвращении положенных сумм при увольнении с тем, чтобы выполнялась ст.117....:cry:
Прочтите внимательно Решение КСУ...:cry:

Мотя, ну вот:
В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався
Касательно части взыскания не выплаченной зарплаты я вижу только абз. 2 п. 1 решения (у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження
будь-яким строком (частина друга).
Тыкните пожалуйста носом, что именно мешает обратиться в суд на основании ч. 2 ст. 233 - в части взыскания зарплаты, без применения ст. 117. Ну никак не могу понять, что не так??? Не судите строго, никак не могу разобраться:dont know:

Цитата:

Сообщение от Julia 1 (Сообщение 167169)

А о взыскании на основании ст. 117, подам новый иск, после проведения полного расчета?
Или лучше сразу отказаться от иска?

Не-е-е-е...не надо отказываться..пусть сами выносят то, что вынесут...
Может, решение КСУ приплетут...а может и нет...

Цитата:

Сообщение от Julia 1 (Сообщение 167171)

Тыкните пожалуйста носом, что именно мешает обратиться в суд на основании ч. 2 ст. 233 - в части взыскания зарплаты, без применения ст. 117. Ну никак не могу понять, что не так??? Не судите строго, никак не могу разобратьсяhttp://forum.hrliga.com/images/smilies/not%20know.gif

Я ж говорю: ничо не мешает и обращаться надо..

Ничо не мешает:

Цитата:

Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного
суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

Сейчас найду то, что меня поразило больше всего....Я уже давно - АЖ два дня не читала это гадкое Решение...:cry:
Мешает вот что:

Цитата:

1. В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Окрема думка:

Цитата:

Системний аналіз положень Цивільного кодексу та Кодексу дає підстави стверджувати, що суть загальної позовної давності
(як строку звернення до суду) полягає в тому, що вона застосовується до всіх вимог правового характеру, якщо для окремих вимог не передбачена спеціальна позовна давність.
Тобто законодавець, встановивши в сфері захисту трудових прав скорочену позовну давність (один, три місяці) та визначивши випадки, на які вона не поширюються (частина друга статті 233 Кодексу), у такий спосіб передбачив, що до всіх інших правовідносин має застосовуватися загальна позовна давність тривалістю у три роки.
2. Окремо звертаю увагу на таке.
У мотивувальній частині Рішенні зазначено, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, початок перебігу якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним (абзац одинадцятий підпункту 2.3 пункту 2).
Така позиція Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що до моменту фактичного розрахунку роботодавцем чи уповноваженим ним органом зі звільненим працівником останній не має права звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої невиплатою належних йому сум при звільненні. Проте таким розумінням положень чинного законодавства Конституційний Суд України фактично обмежив гарантоване
статтею 55 Конституції України право особи на звернення до суду, яке згідно зі статтею 64 Основного Закону України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Ой, начну по порядку. Моему ребеночку предстоит операция. Позвонила к ним с просьбой выплатить только компенсацию неисп. отпуска (копейки конечно, но для поездки к выбранному нами хирургу далеко не помешали бы), сказала, что откажусь от иска. Выплачивают до сих пор... Пом. судьи сказал, что они считают, что и так выплатили мне много за вынужденный прогул.
Подумывала "махнуть рукой" на это судопроизводство, но теперь эти деньги вместе с санкциями по ст. 117 очень пригодились бы.
Мотя, вопрос следующий. Если я сейчас уменьшаю исковые требования и прошу взыскать компенсацию и надбавку за госранг. Деньги получается совсем маленькие, по логике они даже "напрягаться" не должны + буду упорно ссылаться на ч. 2 ст. 233. В случае выплаты этой части денег, у меня на основании этого решения КСУ появляется возможность подать отдельный иск о применении ст. 117. Как вы считаете? И в судах наших наверное по времени не один год опять уйдет
У меня еще одна мысль. Суд уже вынес решение о том, что (дословно) обязать осуществить выплату за неисп. отпуск за фактически отработанное время. Они до сих пор это не выплатили. По сути, как только они их выплатят у меня появляется основание для подачи иска по ст. 117 КЗоТ. Как их заставить оплатить мне отпускные по решению суда? Исполнит. лист уже давно в исполнит. службе. Там, где было Стягнути (вынужд. прогул) они уже сами исполнили.

Цитата:

Сообщение от Julia 1 (Сообщение 167708)

Моему ребеночку предстоит операция.

:cry:
Желаю Вашему ребеночку, чтобы все прошло успешно и скорейшего ему выздоровления!
А Вам - выдержки, надежды и удачи!:handshake:

Цитата:

Сообщение от Julia 1 (Сообщение 167708)

у меня на основании этого решения КСУ появляется возможность подать отдельный иск о применении ст. 117. Как вы считаете? И в судах наших наверное по времени не один год опять уйдет

А когда с Вами фактически рассчитались? Три месяца еще не прошло?

Цитата:

Сообщение от Мотя (Сообщение 167709)

Спасибо большое, мы пока только на консультацию едем

Цитата:

Сообщение от Мотя (Сообщение 167709)

А когда с Вами фактически рассчитались? Три месяца еще не прошло?

В день увольнения выплатили з/п за фактич. выполнение обязанностей - даже со дня вынесен. решения три мес. прошло. Вынужд. прогул они оплатили в августе. Отпускные не выплатили по сей день

Цитата:

Сообщение от Julia 1 (Сообщение 167710)

Спасибо большое, мы пока только на консультацию едем

Удачи!:good:

Цитата:

Сообщение от Julia 1 (Сообщение 167710)

три мес. прошло. Вынужд. прогул они оплатили в августе. Отпускные не выплатили по сей день

А тут вот пишут такое:

Цитата:

В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

На тему о решении КСУ и сроках мы рассуждали здесь., с поста № 29...