Если в комнате сидит 10 продавцов, и из них 2 Жертвы или люди с хронической "-"-самомотивацией. На каждое задание у них ответ "Ничего не выйдет. Это никому не надо . Планы нереальные". При этом остальные 8 спокойно планы выполняют, но слушают этот зудежь непрерывно.
Или пару Сплетников или Звезд, от бурной деятельности которых колбасит весь отдел.
Наказанием пригрозили, премией поманили, коучинг провели - надежды нет.
И зачем издеваться над собой, сотрудниками и компанией?

Мне кажется, что статья поднимает важный вопрос, хотя и жесткий: если человек не может, например, быть клиенториентирован, почему работодатель должен его не увольнять. Или если человек не может совладать со своими эмоциями и выплескивает их на всех вокруг, из-за чего женский коллектив плачет, а мужской - нервно курит, зачем его держать? Большинство HR-ов склонны решать эту проблему, иногда уже пренебрегая интересами других сотрудников, спасая "того единственного". Есть и другая точка зрения, радикально описанная в статье.
По поводу "продажников", тут особый момент. Если он настоящий Продавец, он любит своего клиента и улыбается ему искренне. Если просто так получилось, то, конечно, и огрызнется, и обматерить может в спину. У нас почему-то считают, что продавать может каждый, пару тренингов пройти - и вообще звезда.

Це щодо планів. А у мене був випадок, коли всі мовчки в бекофісі банку носили фірмовий одяг і тальки двоє відмовлялися, говорили, що це незручно і нема смислу, бо тут нема чужих і відрізнятися не варто і т.п. Їх вигнали... Насправді, вони були праві, бо уніформа гнітить, якщо вона позбавлена смислу. Але так вирішили ейчари і начальники - патаму што корпоративна культура...
Знаю директора СТО, який пішов з попередньої роботи, бо був вкрай незадоволений тим, як власник використовував кошти, зароблені станцією. Коли він розраховувався, йому сказали, що він це запам'ятає назавжди, крові попили, мало до інфаркту не довели. Знаходили різні квитанції, свідків, виставляли рахунки, вимагали продати машину, щоб розрахуватися. Він все ж пішов. А через місяць власник приїхав до нього і "Ну, Н.Н., ми ж завжди були з тобою друзями. Повертайся, почнемо все з нуля. Будемо так витрачати, як ти пропонував".

Людмила, думаю що і ви і я знайдемо на будь яку ситуацію приклади і аргументи або "за" або "проти", залежно від мети.
Насправді, мова про розуміння, хто такі "незадоволені" в термінах ейчарів і менеджерів, а також незадоволені чим. Часто це незадоволення є цінним матеріалом для роботи з персоналом щодо того, наскільки цінності компанії і цінності працівників збігаються, наскільки цінності компанії є адекватними місії і навіть оперативній роботі, а наскільки - забаганкам начальства, проте на ділі воно закінчується типово совковим "Вам наша власть не нравится?"...

Тому перш ніж розправитися з незадоволеними, треба все ж поцікавитися перед розстрілом, що саме вони хотіли б змінити і чому.
А раптом там є щось таке і я не розумніший лише тому, що моя посада вища чи я маю більше грошей...

Если это возможно и уместно, могу спросить, в чем дело.
Если нет, скорее всего, пропущу мимо. Ну, чтоб не интерпретировать и не галлюцинировать на ровном месте.

Если это в случае продавцов в магазине и т.д., то могу и удивиться. :) Мол, как странно.

Но если это от одного и того же человека и с завидной регулярностью, и мне видимо никак на это не удается повлиять и/или изменить ситуацию — то соглашусь с Вами, вряд ди буду поддерживать тесные и долгие отношения. Ну, не хочет человек быть искренним, ну, и ладно. У каждого — свободная воля есть. Да - так да. Нет - так нет. :)
Но если потом что-то изменится, и появится искренность, буду рада восстановить отношения, если человек того захочет.

Не-а, лучше давайте установим сотруднику 226 баксав з/п, без возможности повышения и добавим бенефит ВАУ!!-50% в фитнесклуб, медстраховка с покрытием в 10 Кгр максимум, столовка -50%, с неудержимыми ценами.
Ой бл..... эффективно было.
Да, это мой личный опыт в ФАкстроте нескоко лет назад, неоцени-и-имый.


Эт где?? Анекдот про "уволить неудачников" уже и приводить неприлично.

Ска-а-а-а-азкиииии!!!! БЛА-бла-бла-БЛА-БЛА-бла-бла-БЛА-БЛА-бла-бла-БЛА-БЛА-бла-бла-БЛА-БЛА-бла-бла-БЛА-:lol::lol::lol::lol::lol:

Интересно, а чо буит, если мы их всех возьмём, да и уволим-одномоментно???
:reverie:боюсь, будет замещение ролей парий особями из пограничной группы!

Катерина, ви написали, як реагуватиме ваш мозок. Але він не приймає рішення продовжувати чи ні стосунки з людиною чи компанією - він лише це рішення красиво оформляє.
Якщо моя свідомість чи підсвідомість фіксує неконгруентну поведінку іншої людини, то в мені виникає дискомфорт - щось не так. А дискомфорт навряд чи приваблює, викликає бажання повторити такий досвід...
Я можу його на якийсь час ігнорувати, але це буде самообман, за який доведеться платити.

Безперечно, якщо людина вам знайома, колега, близька, то можна запитати, уточнити але ми говорили про продавців, персонал іншої компанії.

Владимир, я говорила о ситуациях, когда мы уже все проанализировали и ошибок менеджмента нет. Если все дело в самом человеке - менять его кардинально накладно.

Не совсем в тему, но
Я по улыбке могу точно определить, когда человек окончательно освоился в коллективе. Обычно коллегам улыбаюсь, и если мне смотрят в глаза с хорошей улыбкой, а не искоса, низко голову наклоня - процесс завершен:)

Однім із бізнесів в моїй компанії є платна довідкова служба, і якщо на іншому кінці трубки клієнт почує незадоволений голос, то він віддасть свої гроші нашим конкурентам. Тому "посмішка в голосі" є стандартом роботи, допустимим є також нейтральний тон. І в даному випадку ми завжди говоримо про професіоналізм працівника, його вміння бути у ролі висококваліфікованого оператора.

Щойно слухала запис розмови з дуже неадекватним клієнтом, де співробітник спокійним, нейтральним, діловим тоном завершив розмову. Відділ навчання операторів хотів похвалитися своїми кадрами :). А інакше бути просто не може, або ми працюємо з посмішкою, або йдемо з бізнесу).

Як у вас відбувається реабілітація операторів, профілактика емоційного вигорання?