...ага, а також прибутки супермаркету в залежності від фрази "спасибозапокпкуприходитеещевампакетнужен"...

Если мне улыбнется кассир, я к супермаркету буду лучше относится. Пример во Львове: Арсен я люблю больше, чем Сильпо - персонал более любезный (хотя, это было до смены владельцев Арсена :dont know:)

Та це ще не висновки зовсім - це тільки... на підсвідомому рівні ... відчуття...

:good::thumbs up::bravo::rofl:

Згоден, фраза - паразит ... як "блін"...:redface:
Але ж якщо відкинути "вампакетнужен".., а додати помішку - то, начебто, і нічого ...:D

Згадайте Жеглова:
"а потому что интерес к свидетелю должен быть неподдельный"...

Я до того, що завдання рекрутера (HRMа - у більш широкому розумінні) - підбір саме усміхнених дівчат, а не злих тіток...
"при прочих равных", як кажуть...

А тема посмішки тут до чого? Я ніби писав про інше... Але коли мені касир посміхається через сльози чи через повні ненависті очі, то... Хоча, кожному своє...

На запитання "Чи справді ви хочете, щоб я приходив ще?" відповідь "Нам наказано говорити ці слова". Наказати наказали, а створити умови, в яких касирки говорилтимуть це щиро, як і щиро посміхатимуться, ну до цього ми ще не дійшли. Думаю, це завдання ейчара разом з керівництвом, а не вибирати наперед усміхнених...

А так бывает, что одна эмоция постоянно?.. :reverie: Ну, или "емоційна маска"...

Нема в житті постійно усміхнених дівчат. Ну, крім як у божевільні...

Емоції однієї не буває постійно у будь-якої живої істоти. Як немає постійного середовища...
А маска буває. Певні види хвороб або вироблена маска під певною загрозою, наприклад, звільнення чи "стоп кар'єра"...

"Жизнь - игра, и все мы в ней актёры"
Так, здається ?..

Я глибоко переконаний (ой, десь я вже чув цю фразу, і відносно недавно :reverie::superstition::superstition::superstition :), що:
1. Свої особисті негаразди треба лишати дома (а не виливати на колег або, не дай Боже, на покупців!)
2. Ви, як психолог, що думаєте з приводу необхідності емоційної стійкості працівникам (у даному випадку - продавцям) ?
3. Не можеш працювати - іди шукай іншу роботу !..

Согласна. Да и маска одна и та же постоянно бывает имхо у разве что очень натренированных агентов, разведчиков, индейцев и т.д.

У большинства людей при достаточной калибровке видна или неискренность, или спрятанные эмоции.
При этом, мне кажется, что спрятанные эмоции отнюдь не обязательно признак обмана. Мало ли какие причины и поводы могут быть у человека, чтобы прятать свои истинные эмоции за "маской"!..

Ще нікому не вдавалося в цьому житті. Особливо тим, хто вимагає цього від працівників...

Швидше, не стійкості, а емоційної компетентності. Це потрібно всім, а особливо тим, чия професія ґрунтується на стосунках "людина-людина". Уміння ідентифікувати емоції та управляти емоційним станом, уміння справлятися з конфліктами, направляючи їх у конструктивне русло, уміння розпізнавати маніпуляції...

Я б у відповідь сказав: "Не можеш працювати з персоналом - нічого його посилати шукати іншу роботу, займись машинами... "


Вам посміхаються, ви відчуваєте, що там щось інше - як реагуватиме ваш організм?

Я й не говорив про свідомий обман...

согласна с тем, что улыбка человеку, работающему с клиентами нужна, но нужна она искренняя, а не искусственная.
у нас в Харькове не могу не отметить супермаркет Таврия)))))) там даже охранник на входе улыбается и спрашивает, а что ж это я одна без мужа пришла, неужели тяжелые покупки сама понесу?))))) ах, ремонт делает, ну передавайте ему привет!
не знаю, как им удается запоминать народ, но эмоции явно не наигранные. и хочется прийти к ним еще раз. и персонал меняется очень мало с момента открытия. значит работа с ним проводится качественная.

что касается темы, заданной Оксаной...
провокационное название статьи. сама же статья не несет идеи бездумного увольнения всех недовольных... иначе это было бы похоже на старую дурацкую черную шутку
- что надо сделать, чтобы в мире были только хорошие люди?
- надо всех плохих собрать в одном месте и расстрелять..
подход к каждому индивидуален. но нам ли не знать о том, что как ни крути, а все равно одно два явления природы будут вечно недовольны, то им летом тепло, то зимой холодно. вот такие экземпляры и портят картину успешного коллектива. с ними можно работать - это сложный путь, а можно просто уволить - простой путь (хотя не факт!), радикальный такой. наше дело выбирать, что сегодня мы готовы сделать.
второй момент, как часто мы задаемся вопросом о том, насколько довольны нашим управлением наши работники? и что мы делаем, чтобы они чувствовали себя довольными? это уже тема для новой стать)))))