[tinkara]

Коментар дає В.І.НИЧИПОРЕНКО, начальник Ірпінського міського управління юстиції
Стаття 2 Закону України «Про відпустки» (далі Закон) забороняє заміну відпустки грошовою компенсацією, крім випадків передбачених ст.24 Закону.
Відповідно до ст.83 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та ст.24 Закону грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки виплачується у таких випадках:
— у разі звільнення працівника йому компенсуються всі невикористані дні щорічної, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який має працівник на час виплати компенсації. Згідно зі ст.116 КЗпП у день звільнення (останній день роботи) йому має бути повністю виданий розрахунок за всіма сумами, належними йому від підприємства, установи, організації — тобто компенсація за невикористані відпустки також.
— у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як десять місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з рахунку повної їх тривалості,
— у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство компенсацію працівнику також виплачується, але якщо він хоче, щоб час, за який він не використав відпустки, було зараховано до стажу роботи, що дає право на відпустку за новим місцем роботи, компенсацію перераховують на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник
— за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, якщо при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткової відпустки не буде менше ніж 24 календарних дні. Проте за бажанням працівника компенсується тільки щорічна відпустка (основна та додаткова), а не, наприклад, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст.19 Закону). Тож, коли працівник, у якого є діти, взяв додаткову «відпустку на дітей» (7 днів) і частину щорічної основної відпустки (17 днів), за інші сім днів саме щорічної основної відпустки він може отримати грошову компенсацію. Тобто, оскільки відпустки працівникам, які мають дітей, повинні бути використані, їх не можна замінювати компенсацією (за винятком її виплати при звільненні)
— у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.
Також, не допускається заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією особам віком до вісімнадцяти років, тому виплати їм відповідних компенсацій замість не використаних відпусток можливі виключно при розірванні трудових відносин.
Слід згадати, що грошова компенсація виплачується тільки за щорічну відпустку, яка відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону охоплює:
— основну відпустку
— додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці
— додаткову відпустку за особливий характер праці
— інші відпустки, передбачені законодавством.
І лише у разі звільнення працівника йому (у разі смерті — спадкоємцям) виплачується грошова компенсація не тільки за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також і одного виду соціальної — додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Отже, виходячи з вищезазначеного, не виплачується грошова компенсація за невикористані додаткові відпустки у зв’язку із навчанням, творчі відпустки та відпустки без збереження заробітної плати.