Tar88s!
Вцілому Ви правильно розумієте ситуацію.
Рішення про призначення директорів підприємств (як А, так і Б) приймає Засновник. Воно (рішення) має бути приблизно такого змісту: «Пупкіна призначити директором підприємства Б в порядку переведення з підприємства А, звільнивши його з посади директора підприємства А».
Одночасно з цим рішенням Засновник може призначити директора підприємства А (замість Пупкіна), а може й не приймати такого рішення. В такому випадку виконання обов’язків директора підприємства А має виконувати заступник (чи інша посадова особа, визначена Статутом чи посадовою інструкцією) тимчасово, до призначення на цю посаду нового директора.
Саме цей керівник, хто буде приймати справи у Пупкіна, може ініціювати процедуру прийняття-здачі справ при звільненні Пупкіна. Чому може? Тому, що це в його інтересах, в першу чергу - щоб виявити можливі фінансові недоліки, щоб в подальшому не нести відповідальність за ті «гріхи», які скоїв Пупкін.
Але процедура прийняття-здачі справ чітко не визначена законодавством, тому може й не проводитись. І Пупкін може піти, не здаючи справи…
Новий керівник, заступаючи на посаду, повинен видати наказ про вступ на посаду: «Я, П.І.П. такого-то числа вступив на посаду директора підприємства А (чи Б)», або «… приступив до виконання обов’язків директора тимчасово, до призначення Засновником директора». Я думаю так, хоча не впевнений, що такий наказ вкрай необхідний. Адже рішення Засновника є остаточним, і його, ймовірно, не обов’язково дублювати на підприємствах (тобто, видавали ще якийсь додатковий наказ про вступ на посаду).
__________________
З повагою, Віктор Семенович
|