Мотя, ну вот:
В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору
щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та
про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк,
перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум,
фактично з ним розрахувався
Касательно части взыскания не выплаченной зарплаты я вижу только абз. 2 п. 1 решения (у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження
будь-яким строком (частина друга).
Тыкните пожалуйста носом, что именно мешает обратиться в суд на основании ч. 2 ст. 233 - в части взыскания зарплаты, без применения ст. 117. Ну никак не могу понять, что не так??? Не судите строго, никак не могу разобраться
