[Befis]

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ

від 25.05.2010 р. N 107/06/186-10

... звернення розглянуто Юридичним управлінням Міністерства, і в межах своєї компетенції (Юридичне управління) повідомляє наступне.

Відповідно до статті 49 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) про наступне звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці письмовим розпорядженням, яке оголошується під розпис, це виключить суперечка про те, попереджати працівників про звільнення чи ні (в будь-якому випадку адміністрація повинна вчинити всі дії для ознайомлення з попередженням про подальше звільнення працівника під особистий підпис, зокрема, це наказ підприємства, направляти поштою вказане вище повідомлення не рекомендується). Однак чинне законодавство не визначає "загальну форму попередження".

До закінчення двомісячного строку з дня попередження, звільнення працівників з ініціативи адміністрації на зазначених підставах без їх згоди не допускається. При наявності прохання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення, який є обов'язковим тільки для адміністрації, працівник може бути звільнений до його закінчення, як на підставах, визначених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, так і за власним бажанням (стаття 38 КЗпП), у зв'язку з перекладом (п. 5 статті 36 КЗпП), за угодою сторін (п. 1 статті 36 КЗпП).

Отже, за наявності згоди працівника (заяви про скорочення строку попередження) його звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України до закінчення двомісячного строку є правомірним. Інше тлумачення означає обмеження встановлених статтею 43 Конституції України прав попередження про звільнення працівника, який знайшов нове місце роботи, а також щодо вільного вибору роботи та заборони використання примусової праці.

Статтею 44 Кодексу законів про працю України передбачено виключний перелік випадків, в яких виплачується вихідна допомога, а саме при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Начальник
Юридичного управління
І. Тубелець