Господа. Мы обсуждая эту тему преследуем цель помочь человеку выйти из сложившейся ситауции, или сказать о том, что всем надо платить деньги???
Давайте будем учиться искать правильный выход, а не тупик.
Вот ознакомьтесь. Выдержка из статьи с разъяснением.
Директор благодійної організації висловив бажання працювати без отримання заробітної плати. Чи можливо таке на законних підставах? Що для цього необхідно зробити?
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, тобто можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У статті 5 Закону України від 24.03.95 р. №108/95-ВР "Про оплату праці" визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. А працівник, своєю чергою, має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Стаття 22 цього Закону наголошує, що суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці. Мається на увазі, що власник підприємства не може вирішувати односторонньо, без працівника, скільки йому платити за виконану роботу і чи платити взагалі.
Так, статтею 25 Закону "Про оплату праці" забороняється будь-яким чином обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
У статті 21 Кодексу законів про працю зазначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Однак треба нагадати, що укладання договору між юридичною особою і працівником у письмовій формі не є обов'язковим.
Таким чином, працівник має право у трудовому договорі або на підставі особистої заяви, у разі усної форми договору, відмовитися від одержання заробітної плати. У цьому випадку можливі два варіанти: 1) зарплата не нараховується і не виплачується, 2) зарплата нараховується, але не отримується. У першому варіанті зарплата не нараховується згідно з трудовим договором, де визначено безоплатну форму компенсації праці, або на підставі особистої заяви про згоду працювати без грошової або матеріальної винагороди. У другому варіанті з нарахованої зарплати утримуються і перераховуються до відповідних установ всі необхідні нарахування, а заробітна плата, на підставі заяви працівника, може перераховуватися на рахунок якої-небудь установи (наприклад, будинку для осіб похилого віку).
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про оплату праці
Стаття 5. Система організації оплати праці
Організація оплати праці здійснюється на підставі:
законодавчих та інших нормативних актів;
генеральної угоди на державному рівні;
галузевих, регіональних угод;
колективних договорів;
трудових договорів.
Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади
та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх
представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних
спілок або їх представницькі органи; працівники.
Стаття 25. Заборона обмежень працівника вільно розпоряджатися
своєю заробітною платою
Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно
розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків,
передбачених законодавством.
Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є
пряма чи непряма сплата працівником власнику або уповноваженому
ним органу чи будь-якому посередникові за одержання або збереження
роботи.