Форум сообщества специалистов по управлению персоналом HR-Лига - Показать сообщение отдельно

Шутюр баад · 26.07.2013, 22:02

Управління державної служби

Головного управління державної служби України

в Донецькій області

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника

Донецьк 2008

ЗМІСТ:

Вступ 3
1. Тимчасове виконання обов’язків 3
2. Тимчасове замісництво 4
3. Призначення працівника виконуючим обов’язки 4
Бібліографічний список 6
ВСТУП

Вакантною вважається наявна у штатному розписі установи, організації, підприємства посада, і на яку не укладений трудовий договір.
Якщо працівник відсутній у зв’язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною. Відсутність працівника на роботі, викликане такими причинами, це тимчасова відсутність працівника.
Правове регулювання відносин, пов’язаних із призначенням працівника виконуючим обов’язки, здійснюється на підставі Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України), роз’яснення Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 №30/32, яке діє в частині що не суперечить КЗпП України, та іншим законодавчим актам України.
Слід звернути увагу на те, що пункт 2 роз’яснення Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 № 30/39 суперечить Українському законодавству, оскільки ним встановлено інший порядок призначення на посади ніж був встановлений для посадових осіб підприємств, установ, організацій до набуття Україною незалежності.
Згідно роз’яснень Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦСПСвід 29.12.65 № 30/39
«О порядке оплаты временного заместительства» (із мінами і доповненнями, внесеними постановою від 11.12.86 № 521/30-18) та ст.ст. 32, 33, 34 КЗпП України)основними видами виконання обов’язків відсутнього працівника є:
- тимчасове виконання обов’язків;
- тимчасове замісництво;
- призначення працівника виконуючим обов’язків.

1.Тимчасове виконання обов’язків

Призначення працівника тимчасово виконуючим обов'язки по посаді у зв'язку з відсутністю працівника, який займає зазначену посаду і за яким зберігається робоче місце та посада (відрядження, відпустка по догляду за дитиною до 3-х, 6-й років, хворобою, тощо).
Одночасно із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, працівник виконує (без звільнення від своїх обов'язків) обов'язки тимчасово відсутнього працівника (тимчасова заміна).
Строк виконання обов'язків відсутнього працівника встановлюється наказом.
Такому, згідно зі статтею 105 КЗпП України та відповідних постанов Кабінету Міністрів України, які регулюють порядок оплати праці працівників певної галузі, працівникові встановлюється доплата на певний строк виконання обов'язків відсутнього працівника та конкретний розмір такої доплати визначає керівник у наказі.
Керівники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, керівники структурних підрозділів цих органів та їх заступники права на таку доплату не мають.

2. Тимчасове замісництво

Тимчасовим замісництвом вважається виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це обумовлено виробничою необхідністю.
Відсутність працівника у зв’язку із хворобою, відпусткою, відрядженням – це випадки виробничої необхідності, яке дозволяє керівнику підприємства, установи, органу переводити працівника на необумовлену трудовим договором роботу, однак виключно лише за його згодою.
Тимчасове замісництво на посаді (тимчасове виконання обов'язків), яку займає інший працівник, у зв'язку з відсутністю основного (тимчасовою, тривалою: відрядження, відпустка по догляду за дитиною до 3-х, 6-й років, хворобою, тощо).
Призначення працівника виконуючим обов'язки у зв'язку з відсутністю іншого працівника, у відповідності до статті 33 КЗпП України розглядається як тимчасове переведення працівника на іншу роботу та потребує його згоди.
Тому у КЗпП України таке замісництво окремо не розглядається, однак про таке замісництво мова йде у роз'ясненні Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Секретаріату ВЦСПС від 29.12.65
№ 30/39 (лише у частині, що не суперечить законодавству України) і ним керуються при визначенні умов оплати праці лише замісникам.
При тимчасовому замісництві (підвид виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, який займає посаду і за яким зберігається місце роботи (посада), особа яка виконує обов'язки відсутнього працівника звільняється повністю від виконання своїх прямих обов'язків за посадою на яку вона уклала трудовий договір, та виключно виконує обов’язки відсутнього працівника (який знаходиться у відрядженні, хворіє, у відпустці, по догляду за дитиною тощо).
Таке замісництво застосовується лише у випадках, коли є виконання обов'язків за посадою відсутнього працівника пов'язане з виконанням розпорядчих функцій ( тобто за більш відповідальною посадою).
Тимчасове замісництво відсутнього працівника оформляється наказом і такому працівнику оплачується різниця між його фактичним окладом і посадовим окладом особи, яку він заміщає.

3. Призначення працівника виконуючим обов’язки по вакантній посаді

Призначення працівника виконуючим обов'язки по вакантній посаді має інший правовий режим. Ці правовідносини регулюються статтею 32 КЗпП України.
Виконання обов'язків по вакантній посаді кодексом законів про працю України не передбачено, відповідно трудове законодавство України не передбачає такого виду тимчасового переведення працівника на іншу посаду (роботу).
Тому вважається, що працівник призначений виконувати обов'язки по вакантній посаді, переведений керівником установи, організації, підприємства на цю роботу (посаду) постійно у відповідності до статті 32 КЗпП України.
Якщо переведення здійснено без письмової згоди працівника, але він добровільно приступив до виконання обов'язків по іншій посаді (роботі), таке переведення є законним і він вважається таким, що займає цю посаду з першого дня такого переведення.
Визначення певного строку при призначенні працівника виконуючим обов'язки по вакантній посаді не має юридичного значення для здійснення правового регулювання цих правовідносин. Призначення працівника тимчасово виконуючим обов'язки по вакантній посаді вважається постійним переведенням працівника на іншу роботу.
Оплата праці здійснюється у цьому випадку у відповідності до штатного розпису за вакантною посадою, на яку переведено працівника виконуючим обов'язки та встановлюються інші виплати у відповідності до законодавства.

Бібліографічний список

1. Конституція України.
2. Закон України «Про державну службу».
3. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
4. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 (із змінами і доповненнями).
5. Постанова Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545- ХІІ «Про прядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
7. Роз’яснення Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з Питань Праці та Заробітної Плати, Секретаріату ВЦСПС від 29.12.65 №30/39 «О порядке оплаты временного заместительства» (із змінами і доповненнями).

26.07.2013, 22:02	#187
Шутюр баад Эксперт HR-Лиги Регистрация: 20.07.2010 Адрес: киев Сообщений: 2,285 Вы сказали Спасибо: 1,083 Поблагодарили 3,440 раз(а) в 1,309 сообщениях	Цитируем полностью, хоть на Лигу выкладывай)) Управління державної служби Головного управління державної служби України в Донецькій області РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника Донецьк 2008 ЗМІСТ: Вступ 3 1. Тимчасове виконання обов’язків 3 2. Тимчасове замісництво 4 3. Призначення працівника виконуючим обов’язки 4 Бібліографічний список 6 ВСТУП Вакантною вважається наявна у штатному розписі установи, організації, підприємства посада, і на яку не укладений трудовий договір. Якщо працівник відсутній у зв’язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною. Відсутність працівника на роботі, викликане такими причинами, це тимчасова відсутність працівника. Правове регулювання відносин, пов’язаних із призначенням працівника виконуючим обов’язки, здійснюється на підставі Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України), роз’яснення Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 №30/32, яке діє в частині що не суперечить КЗпП України, та іншим законодавчим актам України. Слід звернути увагу на те, що пункт 2 роз’яснення Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 № 30/39 суперечить Українському законодавству, оскільки ним встановлено інший порядок призначення на посади ніж був встановлений для посадових осіб підприємств, установ, організацій до набуття Україною незалежності. Згідно роз’яснень Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦСПСвід 29.12.65 № 30/39 «О порядке оплаты временного заместительства» (із мінами і доповненнями, внесеними постановою від 11.12.86 № 521/30-18) та ст.ст. 32, 33, 34 КЗпП України)основними видами виконання обов’язків відсутнього працівника є: - тимчасове виконання обов’язків; - тимчасове замісництво; - призначення працівника виконуючим обов’язків. 1.Тимчасове виконання обов’язків Призначення працівника тимчасово виконуючим обов'язки по посаді у зв'язку з відсутністю працівника, який займає зазначену посаду і за яким зберігається робоче місце та посада (відрядження, відпустка по догляду за дитиною до 3-х, 6-й років, хворобою, тощо). Одночасно із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, працівник виконує (без звільнення від своїх обов'язків) обов'язки тимчасово відсутнього працівника (тимчасова заміна). Строк виконання обов'язків відсутнього працівника встановлюється наказом. Такому, згідно зі статтею 105 КЗпП України та відповідних постанов Кабінету Міністрів України, які регулюють порядок оплати праці працівників певної галузі, працівникові встановлюється доплата на певний строк виконання обов'язків відсутнього працівника та конкретний розмір такої доплати визначає керівник у наказі. Керівники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, керівники структурних підрозділів цих органів та їх заступники права на таку доплату не мають. 2. Тимчасове замісництво Тимчасовим замісництвом вважається виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це обумовлено виробничою необхідністю. Відсутність працівника у зв’язку із хворобою, відпусткою, відрядженням – це випадки виробничої необхідності, яке дозволяє керівнику підприємства, установи, органу переводити працівника на необумовлену трудовим договором роботу, однак виключно лише за його згодою. Тимчасове замісництво на посаді (тимчасове виконання обов'язків), яку займає інший працівник, у зв'язку з відсутністю основного (тимчасовою, тривалою: відрядження, відпустка по догляду за дитиною до 3-х, 6-й років, хворобою, тощо). Призначення працівника виконуючим обов'язки у зв'язку з відсутністю іншого працівника, у відповідності до статті 33 КЗпП України розглядається як тимчасове переведення працівника на іншу роботу та потребує його згоди. Тому у КЗпП України таке замісництво окремо не розглядається, однак про таке замісництво мова йде у роз'ясненні Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Секретаріату ВЦСПС від 29.12.65 № 30/39 (лише у частині, що не суперечить законодавству України) і ним керуються при визначенні умов оплати праці лише замісникам. При тимчасовому замісництві (підвид виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, який займає посаду і за яким зберігається місце роботи (посада), особа яка виконує обов'язки відсутнього працівника звільняється повністю від виконання своїх прямих обов'язків за посадою на яку вона уклала трудовий договір, та виключно виконує обов’язки відсутнього працівника (який знаходиться у відрядженні, хворіє, у відпустці,* по догляду за дитиною тощо).* Таке замісництво застосовується лише у випадках, коли є виконання обов'язків за посадою відсутнього працівника пов'язане з виконанням розпорядчих функцій ( тобто за більш відповідальною посадою). Тимчасове замісництво відсутнього працівника оформляється наказом і такому працівнику оплачується різниця між його фактичним окладом і посадовим окладом особи, яку він заміщає. 3. Призначення працівника виконуючим обов’язки по вакантній посаді Призначення працівника виконуючим обов'язки по вакантній посаді має інший правовий режим. Ці правовідносини регулюються статтею 32 КЗпП України. Виконання обов'язків по вакантній посаді кодексом законів про працю України не передбачено, відповідно трудове законодавство України не передбачає такого виду тимчасового переведення працівника на іншу посаду (роботу). Тому вважається, що працівник призначений виконувати обов'язки по вакантній посаді, переведений керівником установи, організації, підприємства на цю роботу (посаду) постійно у відповідності до статті 32 КЗпП України. Якщо переведення здійснено без письмової згоди працівника, але він добровільно приступив до виконання обов'язків по іншій посаді (роботі), таке переведення є законним і він вважається таким, що займає цю посаду з першого дня такого переведення. Визначення певного строку при призначенні працівника виконуючим обов'язки по вакантній посаді не має юридичного значення для здійснення правового регулювання цих правовідносин. Призначення працівника тимчасово виконуючим обов'язки по вакантній посаді вважається постійним переведенням працівника на іншу роботу. Оплата праці здійснюється у цьому випадку у відповідності до штатного розпису за вакантною посадою, на яку переведено працівника виконуючим обов'язки та встановлюються інші виплати у відповідності до законодавства. Бібліографічний список 1. Конституція України. 2. Закон України «Про державну службу». 3. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування». 4. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 (із змінами і доповненнями). 5. Постанова Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545- ХІІ «Про прядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР». 6. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». 7. Роз’яснення Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з Питань Праці та Заробітної Плати, Секретаріату ВЦСПС від 29.12.65 №30/39 «О порядке оплаты временного заместительства» (із змінами і доповненнями). Последний раз редактировалось Мотя; 26.07.2013 в 23:01.