Все це, звичайно, дуже гарно розписано і, на перший погляд, здається бездоганно вірним.
Але, що ж тоді робити з частиною першою ст. 43. Конституції України, яка декларує: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується"? Та і в ст. 2 КЗпП У є такі положення: "Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. ... Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою...".
То що, Інструкція (підзаконний акт) ставиться вище за Закон і, навіть, за Основний Закон?
Виходить, якщо студенту не маємо права оформити трудову книжку, то і на роботу прийняти не можемо? За логікою В.Лося, начебто, можемо, але - за сумісництвом. А яке це сумісництво? В п. 1 Постанови КМУ від 03.04.93 № 245 "Про роботу за сумісництвом..." говориться: "Установити, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. ". А місце навчання не є основною роботою на умовах трудового договору.
Куди бідному студентові податися? Куди не кинь - всюди порушення його конституційного права на працю.
Наші законотворці такого наворотили з підзаконними актами, що самі не можуть тепер розібратися.
Якщо Інструкція нашпигована протиріччами, то керуватись треба Конституцією і тими положеннями Інструкції, які не протирічать Основному Закону і Іншим Законам.
|