[Svetlana_K]

Ок, давайте рассмотрим. Ст 127. КЗоТ нам говорит «…Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: …2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.»
Слово «задолженность» и говорит о том, что работник должен предприятию деньги, а значит обязан вернуть (если предприятие хочет, может и подарить). Т.к. наработанного времени нет, то само предприятие удержать ничего не может, но это не значит, что задолженность из-за этого исчезает, работник так и остается должником и предприятие имеет право получить свои средства назад. Следовательно, работник должен (заборгований) сделать это предусмотренными законодательством способами: в кассу или на расчетный счет. И если работник этого не делает, то предприятие может обратиться в суд для восстановления своих прав (ч. З ст. 233 КЗоТ).
Плюс
Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВА від 24 грудня 1999 року N 13 (Про практику застосування судами законодавства про оплату праці)
24. При вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що:
…
2) не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст. 40 КЗпП, а також при направленні на навчання та у зв'язку з виходом на пенсію.
Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч. 2 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

На данный момент примера судебного решения у меня нет, но обязательно поищу.

Или есть мнение, что работник НЕ должен и имеет право не возвращать?