Цитата:
Сообщение от Sundry
А где это указанно именно в законе?
|
Науково-практичний коментар до законодавства України про працю І.В. Зуб, В.Г. Ротань 2005р. » Глава 3 Трудовий договір (ст.21 - ст.49)
Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці
2. При визначенні категорій працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, слід визнати, що черговість їх перелічення, яка дається у частині другій статті, що коментується, юридичного значення не має. Інакше кажучи, працівникові, зазначеному в одному з перших пунктів частини другої ст.42 КЗпП, не може бути надано переваг на залишення на роботі перед працівником, що належить до категорії, зазначеної і в одному Із останніх пунктів, лише з причини черговості переліку. Протилежний висновок виходив би за межі поняття тлумачення правових норм і означав би, що особа, яка тлумачить правову норму, взяла на себе функції правотворчого органу. У той же час, якщо працівник користується переважним правом залишення на роботі на підставі трьох пунктів частини другої ст.42 КЗпП, то він, на нашу думку, має бути визнаний таким, що мас переважне право на залишення на роботі перед працівником, який користується таким правом за двома чи одним пунктами, хоча тут також можливі винятки.
3. При визначенні кола працівників, що мають переважне право на залишення на роботі за критерієм наявності двох чи більше утриманців, необхідно враховувати таке. Чоловік, у якого двоє дітей, повинен вважатися таким, що має двох утриманців, хоч би він і проживав разом з працездатною дружиною і на кожного з подружжя, таким чином, виходило лише по одному утриманцю (якщо їх поділити). Те ж саме стосується і жінок.
До категорії утриманців належать особи, для яких заробіток працівника, стосовно якого ставиться питання про наявність переважного права на залишення на роботі, являється основним джерелом існування. При цьому ст.42 КЗпП говорить про утриманців, не придаючи значення тим обставинам, чи мають утриманці право за законом на одержання утримання від працівника.
4. Пункт 2 частини другої ст.42 КЗпП визнає переважне право на залишення на роботі за особами, у сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком. Оскільки йдеться про сім'ю, перевага не повинна визнаватися за особами, проживаючими одиноко, без сім'ї.
Наявність у сім'ї інших осіб із самостійним джерелом доходів, що не належать до категорії заробітку (наприклад, пенсіонерів), не позбавляє працівника переваги на залишення на роботі, так як у цьому разі у сім'ї все одно відсутні інші Працівники з самостійним заробітком. Лише методом історичного тлумачення п.2 ст.42 КЗпП можна визнати такими, що не мають переважного права на залишення на роботі при звільненні за пунктом 1 ст.40 КЗпП працівників, у сім'ї яких решта членів сім'ї являються підприємцями, що мають доходи від підприємницької діяльності. Дійсно, при встановленні цієї переваги на залишенні на роботі у 1971 році (при прийнятті чинного нині Кодексу законів про працю) такого соціального прошарку, як підприємці, у державі не було. Зараз вони з'явились. І надавати переваг на залишення на роботі працівникам, у сім'ї котрих немає інших працівників з самостійним заробітком, але є підприємці, що мають доходи, суперечило би сенсу п.2 ст.42 КЗпП.
5. Пункт 3 частини другої ст.42 КЗпП надає переважне право на залишення на роботі працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Юридичне значення тут надається не тому безперервному стажу, котрий до останнього часу був критерієм диференціації розміру допомоги з соціального страхування, а безперервному стажу роботи на даному підприємстві. Закон не розкриває поняття тривалості, але вряд чи можливо визнати тривалим стаж роботи менше п'яти років, хоча, на наш погляд, це питання може бути вирішено у локальних актах самого підприємства, наприклад, у колективному договорі.
Дальше
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України, статтями 51, 61, 63, 95 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд
України
в и р і ш и в:
1. Під членом сім'ї військовослужбовця, працівника міліції,
особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6
статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої та
п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої
статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" треба розуміти
особу, що перебуває з суб'єктом права на пільги щодо оплати
користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах,
природа яких визначається: кровними (родинними) зв'язками або
шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем,
працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони;
веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги)
застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів
сім'ї, які мають право на названі пільги.
3.
Членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця
(пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених
у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні
військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї
постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що
не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший
сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно
встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення
прожиткового мінімуму). До них належать:
а) неповнолітні;
б) непрацездатні;
в) інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний
утримувати за законом;
г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім
курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних
закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення
навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку,
встановленого для таких членів сім'ї військовослужбовця, які мають
право на пенсію у разі втрати годувальника;
д) працездатні члени сім'ї військовослужбовця, що зайняті
доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками
військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом
першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером,
який за висновком медичного закладу потребує постійного
стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової
діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену
сім'ї військовослужбовця право на трудову пенсію;
е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку. У
разі переведення військовослужбовця для подальшого проходження
служби або навчання в інший населений пункт його утриманцями до
надання житла сім'ї треба вважати і тих членів його сім'ї, які
перебували раніше на утриманні військовослужбовця і залишились
тимчасово проживати за попереднім місцем служби.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-99