[Мотя]

Справа № 22ц-532/2007р.Головуючий у першій
інстанції Луньова C.I.
Категорія 40 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов B.C.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2007 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Клочка В.П.,
суддів - Зотова B.C., Водяхіної Л.М.,
при секретарі - Федоніні Є.О.
за участю представника позивача Черьомухіної Т.Б., представника відповідача Пешкової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 07 листопада 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Севастополь» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Севастополь» (далі ТОВ «Готель «Севастополь») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі - 10000 грн.
Вимоги мотивовані тим, що наказом № 1/43-к від 13.04.2006 року вона була звільнена по скороченню штату працівників по п.1 ст. 40 КЗпП України із згоди профкому з посади чергової покоївки. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки згідно рішенню профкому, адміністрації відповідача було рекомендовано запросити на знов створені вакантні чотири одиниці її та ще трьох працівників. Крім цього, вважає, що має переважне право на залишення на роботі при скороченні штатів, оскільки пропрацювала на підприємстві 18 років, порушень трудовий дисципліни і стягнень не мала, має на утриманні двох дітей та батька пенсіонера. Крім цього, в її сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком.
Вимоги про стягнення моральної шкоди обґрунтовані тим, що порушені її законні права - право на роботу. Крім цього, нею втрачені нормальні життєві зв'язки і потрібні додаткові зусилля для організації свого життя.
Рішенням місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 07 листопада 2006 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що судом порушені норми матеріального і процесуального права. Вказує, що вона як одинока мати має дитину віком до чотирнадцяти років, а тому її звільнення здійснено всупереч вимогам ч.3 ст.184 КЗпП України. Також вважає, що судом не були встановлені всі обставини, що мають значення для справи. Крім того вказує, що 07.11.2006 року у зв'язку з відсутністю позивача, розгляд справи повинен був бути відкладений.

2

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 05 лютого 2007 року підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведено у відповідності з діючим законодавством.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому судова колегія на підставі п.п.3 і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове із наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що наказом №1/43-к від 13.04.2006р. ОСОБА_1 була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України в результаті скорочення штату робітників ТОВ «Готель «Севастополь» з дозволу профкому на звільнення від 04.04.2006р. з посади чергової покоївки (арк.с.2). у день звільнення позивачки була видана трудова книжка, та повністю проведений розрахунок.
Як встановлено судом, позивачка 18 років пропрацювала в ТОВ «Готель «Севастополь», в її сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком, крім того, вона одинока мати, на її утримані двоє дітей - ОСОБА_2, 1992 року народження, та ОСОБА_3 198 6 року народження, яка не досягла віку чотирнадцяти років.
Відповідно до п.3 ст. 184 КЗоТ України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років -частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Доводи представника відповідача, що позивачка розлучена, тому не є одинокою матерю, так як одинокими матерями є матері, які не перебувають у шлюбі, якщо в свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку по вказівці матері, судова колегія, не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до п.5 ст.10 Закону України „Про відпустки" одиноку матір визначають як виховує дитину без батька, з чого виходить, що участь батька або інших осіб в утримані дитини не позбавляє матір статусу одинокої. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. „Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матерю визнають тих жінок, які самі виховують і утримують дітей. До них відносяться вдови, розведенні жінки, що самі виховують і утримують дітей.
Оскільки позивачка була звільнена відповідачем без законних на то основаній, вона підлягає поновленню на роботі і стягнення їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку ст. 235 КЗпП України.
Із матеріалів справи слідує, що строк вимушеного прогулу позивача з 20.04.2006р. по 24.05.2007р. (13 місяців). Відповідно до довідки ТОВ «Готель «Севастополь» середній заробіток ОСОБА_1 складає 1088,70 грн., у зв'язку з чим, позивачки необхідно стягнути суму у розмірі 14153,10 грн. (1088,70грн. * 13 місяців = 14153,10 грн. )

3

Судова колегія вважає, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивачка була звільнена незаконно, з порушенням вимог і порядку передбачених КЗпП України, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 07 листопада 2006 року - скасувати, постановити нове рішення, яким ОСОБА_1 поновити на посаді чергової покоївки. Стягнути з ТОВ «Готель «Севастополь» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14 153,10 грн. без утримання обов'язкових державних платежів та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. У решті частини позову щодо стягнення моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ТОВ «Готель «Севастополь» державне мито у розмірі 142грн., витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у розмірі 1088,70 грн. допустити до негайного виконання.
Рішення набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.