Да вы знаете, нарушений то хватает, если вы об этом, но вот доказать что-то будет очень трудно в силу запуганности других сотрудников...
А увольняюсь потому, что к людям на железной дороге относятся как к скоту. Не очень то приятно так работать. Поэтому остается увольняться по собственному желанию...
Инспектор по кадрам боится что ее с работы уволят если она меня уволит. Поэтому нужны железобетонные аргументы того, что держать меня не имеют права.

Тогда алгоритм следующий:
Пишете заявление об увольнении по собственному желанию - отправляете его почтой ценным письмом с описью вложения и уведомлением о вручении - через две недели приходите за трудовой книжкой и расчетом - не отдают - идете в суд.
Если инспектор по кадрам вменяемый человек, то после получения присланного вами заявления он уже поймет, к чему дело клонится.

Молодий спеціаліст, медична сестра, подала заяву на звільнення за власним бажанням без поважних причин (працює 3 місяці), звісно керівник відмовив, у зв’язку з тим що вона молодий спеціаліст, і працює в нашому закладі за направленням. Що кадровику необхідно зробити у такому випадку? Чи необхідно працівника повідомити письмово про
прийняте керівником рішення?

У "Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", затвердженого постановою Кабміну від 22.08.1996 № 992, зазначено, що випускник, який навчався за державним замовленням, зобов’язаний відпрацювати у замовника не менше трьох років; у разі звільнення за власним бажанням випускник зобов’язаний "...відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати".
Відповідно до п.4 вищезазначеної Постанови Мінфін і Міносвіти повинні були "...до 1 січня 1997 р. розробити і затвердити Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов угоди про працевлаштування".
Але це доручення не виконано, і "Порядок відшкодування..." до цього часу так і не затверджений (хоча і минуло вже вісім років!!!).
Згідно ст.43 Конституції України використання примусової праці забороняється, тому у вас не залишається іншого виходу, як звільнити працівника за власним бажанням і без відшкодування.

Вісімнадцять :lol:

Офигеть!
Восемнадцать лет документ разрабатывается... В книгу рекордов впору включать этот ярчайший пример исполнительности наших чиновников! Уж хоть вовсе отменили бы этот пункт да не позорились бы!

Як таке може бути? Коли від нас бажає перерозподілитися лікар, то йому необхідно мати обґрунтовані причини, для цього зібрати купу паперів, надати їх до Департаменту, а потім дочекатися перерозподілу з МОЗа. Виходить, що молодий спеціаліст може працювати де сам захоче. І постанова Кабміну від 22.08.1996 № 992 так би мовити пускає пил у очі. І один закон заперечує інший. Классссс. Як же тоді працювати?

Перераспределение - это одно, а увольнение - это совсем другое...
А как работать в таких условиях - пусть вам расскажут Минфин и Минобразования, я ни там, ни там не работаю и не могу за них отвечать