Форум сообщества специалистов по управлению персоналом HR-Лига

Довідник кадровика 12(30) грудень 2004 с. 25-27:

Організація праці інваліда вдома
З метою створення умов для ширшого залучення інвалідів до праці створюються підприємства (виробничі об'єднання), цехи, дільниці, при¬значені для використання їх праці, в тому числі вдома. У загальноправовому розумінні термін «надомна праця» означає роботу, яку особа виконує:
■ за місцем її проживання або в інших приміщеннях на її вибір, але не у виробничих приміщеннях власника або уповноваженого ним органу;
■ за винагороду;
■ з метою виробництва товарів чи послуг згідно з вказівками власника або уповноваженого ним органу.
Надомником вважається особа, яка уклала трудовий договір із власником про виконання роботи вдома особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, що виділяються власником, або за рахунок коштів власника. На надомників поширюється трудове законодавство з урахуванням особливостей, встановлених Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 р. №275/17-99.
Праця надомників має бути спрямована зазвичай на виробництво товарів широкого вжитку і надання окремих видів послуг. Особи, які володіють майстерністю виготовлення народних художніх промислів, сувенірних виробів або оригінальної упаковки для них, можуть бути прийнятті на роботу як надомники незалежно від роду їх діяльності і роботи на інших підприємствах.
Переважне право на укладення трудового договору про роботу вдома, окрім інших категорій працівників, надається інвалідам, особам зі зниженою працездатністю, яким рекомендована праця в надомних умовах, а також особам, що доглядають за інвалідами або за членами сімей, які тривалий час хворіють і потребують постійного догляду.
Трудовий договір про роботу вдома укладається, як правило, в письмовій формі. Прийом на роботу надомника оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. На надомників, які раніше не працювали, трудові книжки заводять після здачі ними першого виконаного завдання. Так само вносять записи до трудових книжок надомників, які вже мають ці книжки.
Організація в надомних умовах трудових процесів допускається лише для осіб, які мають необхідні житлово-побутові умови, що підтверджується атестацією робочого місця, а також практичні навички або можуть бути навчені цим навичкам для виконання певних робіт. Забороняється доручати надомникам роботи, виконання яких створює незручності для проживання сусідів.

Згідно з постановою Укоопспілки «Про Інструкцію про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України» від 3 квітня 2003 р. підприємства зобов'язані надавати доступну для громадськості інформацію щодо надомної праці, зокрема для соціально незахищених верств населення — інвалідів.
Цією постановою передбачені також особливості укладення трудового договору про надомну працю. Так, надомник має бути ознайомлений під розпис про:
■ повну назву власника або уповноваженого ним органу;
■ умови оплати праці;
■ вид роботи, яка підлягає виконанню. Власник або уповноважений ним орган, у якого працюють надомники, зобов'язаний:
■ повідомляти відповідні органи, якщо він надає роботу надомникам вперше;
■ вести облік усіх надомників, яким він надає роботу;
■ вести реєстраційні листи робочих завдань, доручених надомнику, із зазначенням:
а) часу, відведеного для виконання завдань,
б) тарифних ставок оплати праці,
в) витрат, якщо вони виникли в надомника, і розміру виплаченої у зв'язку із цим компенсації,
г) будь-яких відрахувань із зарплати, проведених відповідно до законодавства,
д) нарахованої заробітної плати і виплаченої заробітної плати з відрахуваннями разом із датою проведеної виплати;
■ видати надомнику копію реєстраційного листа;
■ інформувати надомників про можливі небезпеки, пов'язані з їхньою роботою, а також про запобіжні заходи, яких слід вжити в разі потреби;
■ забезпечити наявність відповідних захисних пристроїв на наданих надомникам машинах, інструментах або іншому обладнанні і вжити заходів для їх належного технічного обслуговування;
■ надати надомникам безплатно всі необхідні засоби індивідуального захисту;
■ забезпечувати соціальні гарантії, передбачені законодавством України.
Надомник, у свою чергу, зобов'язаний забезпечити:
■ вільний доступ посадовим особам, на яких покладено обов'язок контролювати дотримання порядку, що регулює надомну працю, в ті частини будинку чи іншого приватного приміщення, де виконується робота;
■ виконання заходів з безпеки і гігієни праці;
■ вжиття запобіжних заходів щодо власної безпеки, а також безпеки інших осіб, які можуть постраждати внаслідок їхніх дій або помилок у роботі, включаючи правильне використання матеріалів, машин, інструментів та іншого обладнання, що надані в їхнє розпорядження.
Якщо за визначенням інспектора з праці або іншої посадової особи, відповідальної за охорону праці, виникає серйозна загроза для життя чи здоров'я надомника, його сім'ї або населення, продовження роботи вдома має заборонятися доти, доки не буде вжито належних заходів для виправлення становища. Водночас надомник може відмовитися від виконання роботи, щодо якої є серйозні підстави вважати, що вона становить загрозу для його життя чи здоров'я, і негайно повідомити про це власника або уповноважений ним орган.
У випадках серйозних або неодноразових порушень надомником порядку, що регулює надомну працю, роботодавцем вживаються заходи впливу, аж до заборони на видачу роботи додому.
Відповідно до Рекомендації Міжнародної організації праці щодо надомної праці № 184, яка доповнює Конвенцію 1996 року про надомну працю, з метою визначення розміру оплати праці надомників слід встановити мінімальні розміри заробітної плати для надомної праці відповідно до національного законодавства і практики. Ставки заробітної плати надомників мають вста¬новлюватися переважно в рамках колективних переговорів або, якщо такі не проводяться:
■ рішеннями компетентного органу після консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, а також з організаціями, які займаються надомниками, і з організаціями роботодавців надомників або, якщо останніх не існує, з представниками надомників і роботодавців надомників;
■ у рамках інших відповідних процедур встановлення заробітної плати на національному, галузевому або місцевому рівнях.
Якщо під час встановлення ставок заробітної плати не використовуються засоби, зазначені вище, то вони мають встановлюватися шляхом угоди між надомником і роботодавцем. Враховуючи, що для конкретної роботи, оплачуваної відрядно, ставка заробітної плати надомника має бути порівнянна із заробітною платою, отримуваною працівником на підприємстві роботодавця або, якщо такого немає, на іншому підприємстві в цій галузі або в цьому районі.
Оплата праці надомників здійснюється за відрядними розцінками за фактично виконані ро¬боти або вироблену продукцію, що відповідає встановленим вимогам до її якості. Праця надомників має оплачуватися або під час здачі кожного закінченого робочого завдання, або не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
З метою заохочення надомників за тривалу безперервну роботу їм може виплачуватися винагорода за підсумками роботи підприємства за рік у порядку й на умовах, установлених на підприємстві. Адміністрація може вводити преміюdання надомників відповідно до положення під¬приємства про преміювання за основні результати господарської діяльності.
Окрім заробітної плати, надомники повинні отримувати компенсацію за:
■ витрати, пов'язані з їхньою роботою, а саме за використані енергію та воду, зв'язок і обслуговування машин та обладнання;
■ час, витрачений на технічне обслуговування машин і обладнання, заміну інструментів, сортування, розпаковку, упаковку та інші подібні операції.